Гарний читач починається з родини
Інформаційний дайджест
“Тільки там, де читають батьки, зростає дитина, яка читає”, – сказав Януш Корчак. І це насправді так. Інтерес до читання значною мірою залежить від ставлення до книги в сім’ї.
Виховання любові до книги розпочинається саме з тієї миті, коли дитина вперше перегорне сторінки гарно ілюстрованої книги. Читаючи дитині книжку, показуючи малюнки, батьки знайомлять її з навколишнім світом саме зі сторінок книги. Не вміючи ще розмовляти, дитина “читає” – безпомилково показує малюнки із зображенням звірів, птахів, героїв казок.
Василь Сухомлинський писав: “Читання як джерело духовного збагачення не зводиться до вміння читати: з цього вміння воно тільки починається…”
Існує думка про те, що вроджені здібності до читання у дітей виявляються лише у віці від 18 місяців до 3-х років. А от психологи вважають, що прищепити любов до книги та читання можливо лише до 9 років. Пізніше це зробити складно, іноді практично неможливо.
Що ж таке сімейне читання? Чи актуальне воно у час комп’ютерних технологій? Чи не призабуті сімейні читання у наших родинах?
Головна відмінність сімейного читання від інших його видів – класного, позакласного та домашнього – полягає в тому, що батьки, використовуючи книгу, починають по-справжньому займатися духовним розвитком своєї дитини, формуванням її особистості.
Сімейні читання – це своєрідна давня традиція інтелігенції. Це форма спілкування, в якій беруть участь як мінімум троє: дитина, батьки і автор книги. Сімейне читання – це розмова батьків із дітьми про мораль, стимулом якого є спільне читання творів літератури. Це монолог дитини, в якому вона роздумує над змістом твору, прагне виявити і виразити його моральну ідею.
Давно помітили: доки дитина мала, дорослі із задоволенням читають їй книжки. А коли йде до школи, то батьки думають, що тепер буде читати сама. І розмова з дочкою чи сином зводиться до шкільних предметів та оцінок. Ось тут на допомогу приходить сімейне читання. Під час такого читання мати і батько відкриваються для дитини з нового боку, що додає їм поваги та авторитету, і батьки помічають, що їх діти подорослішали. Вони обговорюють разом прочитані книги, обмінюються думками, зачитують цікаві моменти, разом хвилюються за героїв книг, сміються і плачуть. Вчаться не розгублюватися в життєвих небезпеках, а це саме те, що кожна дитина повинна вміти.
Думка про те, що література – підручник життя, не нова, але, не дивлячись на банальність, це твердження вірне. Чим більше читатиме дитина, тим краще вона орієнтуватиметься в житті і знатиметься в людях. Залучаючи дітей до читання, ми тим самим допомагаємо їм бути успішними в житті.
Якщо донедавна книга була для людини основним джерелом інформації, а читання – популярним способом проведення дозвілля, то тепер у неї з’явилися могутні суперники – телебачення, комп’ютер, відеоігри. Зараз багато хто вважає читання „зайвою тратою часу”, віддаючи перевагу екранізованим версіям творів. Але книга – вічна. Її ніщо замінити не зможе. Прищеплення дітям інтересу до читання, констатує наука, на 90% залежить від батьків. Але змусити дитину читати неможливо, книгою потрібно зацікавити. Кожна книга повинна прийти до дитини у відповідному віці, інакше дружба з нею може й не відбутися.
Що ж може зробити бібліотека? Як і чим бібліотекарі допомагають сім’ї, батькам в організації сімейного читання?
Проблема „батьки і читання дітей” суспільно значима. Досвід бібліотек для дітей України показує, що співпраця родини і бібліотеки стає дедалі актуальнішою і більш потрібною. Бібліотеки визначають шляхи взаємодії, форми та методи роботи з батьками та дітьми.
Першочерговим завданням книгозбірні є організація із комплектування фонду на допомогу сімейному читанню. Виділити потрібну літературу на окремий стелаж, присвячену вільному читанню членів сім’ї, сімейній педагогіці, психології, проблемам сім’ї, культурі сімейних відносин.
Слід звернути особливу увагу художньому оформленню тематичних стелажів. Вони повинні систематично оновлюватись і бути привабливими.
Цікавими та корисними для батьків стануть періодичні видання “Ангелятко”, “Ангеляткова наука”, “Дивосвіт”, “Яблунька”, “Світ дитини”, “Професор Крейд”, “Поміркуй і розгадай”, “Логопед”, “Пізнайко”, “Країна знань”, “Весела перерва”, “Джміль” та інші.
Для батьків, бабусь та дідусів написати запрошення відвідати бібліотеку та запропонувати для них анкету про читання їх дітей і внуків. А також рекомендувати спільні читання книг батьків та дітей.
Редагування з метою вдосконалення довідково-бібліографічного апарату з даної тематики. У систематичній картотеці статей виділити тематичні рубрики „Сімейне виховання”, “Сценарії родинних свят”, “Обдаровані діти”.
Створити інформаційний центр “Батьківська абетка”, де розмістити для батьків відповідну літературу, інформацію про корисні сайти інтернету, папки накопичувальної інформації: “Розвиваємо інтелект дитини”, “Дошкільна педагогіка”, “Психологія сім’ї”, “Для вас, татусі”, тощо. Бажано оформити стенд „Найкраща читаюча сім’я”, який представляє дітей і батьків, найактивніших відвідувачів бібліотеки. Проводити групове та індивідуальне інформування батьків.
Створити міні-куточки для спільного читання та спілкування дітей та батьків.
Для дітей можна провести анкетування „Книги твоїх батьків”, “Що читали твої батьки в твоєму віці?”.
В рамках організації сімейного читання, бібліотеці доцільно спробувати таку форму обслуговування, як сімейний абонемент.
Проведення заходів, розрахованих як на юних читачів, так і на їх батьків.
Тематика та форма цих заходів має бути різноманітною:
– бібліотечні виставки, інсталяції “Улюблені книги наших батьків”, “Улюблені книги вашої сім’ї”, “Читаємо разом”, “Світ твоїх захоплень”, “Уроки сімейної любові”;
– виставки сімейної творчості: “Моє родинне дерево”, “Сімейний архів”;
– родинні свята: „Сімейні реліквії”, “Тепло родинного вогнища”, “Моя сім’я, моя родина в житті і долі України”, “Поки живе бабуся, я нічого не боюся”;
– народознавчі години: “Вишита сорочка аж до поясочка”, “Рідна хата – наша берегиня”, “Світлиця любові”;
– дні сімейного читання: „З мамою і татом до бібліотеки”;
– сімейні літературні ігри, вікторини, конкурси: “Світ дітей – світ батьків”, “У своїй родині найліпше дитині”;
– день відкритих дверей: “Запрошуємо до нас на гостину”;
– дискусії: “Сім’я як джерело культури”;
– зустрічі за круглим столом: „Бібліотека. Школа. Сім’я”, “Поспілкуємося разом”;
– програми літніх читань: „З книгою на канікулах – сумувати ніколи”;
– лялькові та театральні вистави;
– віртуальні екскурсії домашньою бібліотекою: “Наша сімейна книгозбірня”.
Навіть у найменшого школяра книга має асоціюватися з найприємнішими речами – маминими руками, її теплом, її посмішкою. Якщо малюк відчує, що книга – це задоволення, то, подорослішавши потягнеться до неї.
У різних країнах світу проблема дитячого читання є актуальною і важливою умовою успішної соціалізації юних громадян.
“Казки дитині можна читати вже з шести місяців” – впевнено твердять італійські педіатри, автори ініціативи під назвою „Народжені, щоб читати”. “Хто сказав, що вона не розуміє?” Можливо, вона не може зрозуміти, що це за комашки чорніють на папері… Імена тварин і персонажів видаються їй частиною фантастичного світу. Але навіть шестимісячна дитина може оцінити красу книги. Особливо, якщо її читає ніжним голосом тато чи мама, а дитина сидить на колінах, тісно притулившись до батьківських грудей. Ми народжені, щоб читати”.
Італійські педіатри спільно з Асоціацією бібліотек розповсюджують культуру читання вголос серед батьків. Діти, яким батьки систематично читають вголос книжки, швидше навчаються читати самі та на протязі свого життя мають теплі відносини з батьками.
“Читати разом” – це списки книг, які регулярно випускає для малих канадців (6 -10 р.) та їх батьків публічна бібліотека у м.Хамільтон, що їх дитина не хоче самостійно читати. До списку додаються спеціально підготовлені рекомендації про те, як долучати дитину до читання, як зробити цей процес веселим.
Бібліотекарі рекомендують батькам використовувати усні розповіді про себе, своє дитинство, друзів. Це розвиває уяву, фантазію дітей і викликає процес читання. Батькам пропонується заохочувати самостійне читання дитини похвалою, усмішкою, поцілунком і всіляко проявляти радість з цього приводу. А ще разом з дітьми відвідувати бібліотеку і використовувати для вибору книг рекомендаційні покажчики.
Шведський проект “З мовою на ти” має на меті надихнути батьків на здійснення комунікації між ними і дітьми за допомогою віршів і пісень. Батьки мусять відчувати, що це відбувається “між мною і моєю дитиною”. Поволі книжки займають своє місце, і на сцену виходить бібліотека. Важливо, щоб батьки зверталися до бібліотеки і знаходили скарби, які в ній зберігаються, – якісні книжки з малюнками, вірші, компакт-диски. Разом з тим бібліотекарі прагнуть донести ідею, що важливо мати книжки вдома, щоб читання стало природним елементом повсякденного життя. Методи різні, але головне, що маленькі діти беруть участь у заходах разом із батьками.
Партнери проекту – бібліотека, поліклініка, батьки і шведська організація “Книга для кожного”.
Реалізовано також проект “Почитай мені, татку”, який проводився в кількох містах Швеції. В результаті багато татусів почали читати своїм дітям, а багато хто з них почав активно читати заради власного задоволення.
Проект “Це – наші онуки” сприяв розповсюдженню практики читання в дитячих садках та підготовчих класах представниками різних поколінь і заохочує їх приходити у дитячі садки та дитячі бібліотеки для того, щоб почитати, або розповісти дітям казки.
Партнерами проекту виступали шведська організація “Це – наші онуки”, система дитячих садків, бібліотеки, навчальні організації “SV” та організація “Книга для кожного”. Всі вони працювали спільно. А метою було – ознайомлення між собою різних поколінь та етнічних культур; стимулювання мовної комунікації дітей; вплив на інтерес дітей до книжок, ще до того, як вони навчилися читати.
У дитячих бібліотеках Фінляндії обслуговування ведеться з використанням і традиційних матеріалів, і за допомогою різних баз даних, і Інтернету. Особливо слід зупинитися на виставках. Крім традиційних, книжкових, є виставки речей, забутих в книгах, доволі цікава виставка однієї газети або журналу, які були опубліковані, наприклад 100 років тому.
Залучення дітей до безмежного інформаційного простору тут починається з ігор. Бібліотекарі не просто видають книжки дітям, а й створюють спільно казки, причому тут же ці нові твори дитячої творчості переносяться у комп’ютер, доповнюються графікою, малюнками і після того, як робота завершена, влаштовується демонстрація для всіх охочих. Найбільш активні діти (вік їх різний, від 3-х років і старші) заохочуються.
Цікавим для дітей є “День принцеси” в Хельсінки. Дівчатка (віком від 3-х років) перетворюються на принцес, одягнувши відповідні платтячка. Проектом мотивується читання казок і авторських творів про принцес, цим самим формуючи середовище творчих можливостей дітей, що важливо для їх реалізації в майбутньому.
Досвід і практика всієї світової цивілізації показує, що без читання немає людини, немає особистості. Саме книга стала тим незмінним інструментом, який допомагає сформувати етичні принципи, моральні засади і культурні цінності, опановувати інформацію, накопичену століттями, розвинути фантазію, навчати думати, аналізувати, оцінювати власні і чужі вчинки. Саме книга є об’єктом естетичної насолоди, перетворює неминучий в житті годинник нудьги і неробства на захоплюючу можливість переноситися в інші світи, в інші часи.
Сьогодні, відроджуючи традиції читання в сім’ї, бібліотекарі сподіваються, що нове покоління читачів, коли стане батьками, буде спроможне самостійно залучати своїх дітей до читання. Поєднання зусиль бібліотекарів, батьків і дітей в організації спільного сімейного читання є конче необхідним. Саме батькам у такому читанні належить вирішальна роль. Це вони повинні пройти з дитиною довгий шлях саморозвитку і морального вдосконалення. А бібліотеки покликані задовольнити найрізноманітніші інформаційні потреби всіх дітей-читачів, мати відповідні ресурси для відродження і популяризації сімейного читання.
Література:
1. Безручко Н. Відродити історичні традиції сімейного читання в Україні/Н. Безручко//Світ дитячих бібліотек. – 2010. – № 1. – с. 23 – 26.
2. Бібліотека як організатор сімейного читання: бібліотека – педагогам//Шкільна бібліотека. – 2010. – №10. – с. 54.
3. Гаращенко В.О. “Суперсімейка, або батьки й діти читають залюбки” (родине свято)/В.О. Гаращенко//Шкільний бібліотекар. – 2014. – № 9. – с. 32-35.
4. Гаркуша В.В. Моя родина і я – читацька сім’я [сценарій свята] В.В. Гаркуша//Шкільний бібліотекар. – 2014. – № 5. – с. 16-21.
5. Кирниченко Т.М. Улюблені книги моєї сім’ї//Т.М. Кирниченко//Шкільна бібліотека. – 2009.- № 10. – с. 77-78.
6. Кривцова Н.М. Ваша дитина і читання: підказки для батьків: “так” і “ні”/Н.М. Кривцова//Шкільна Бібліотека. – 2010. -№ 1. – с. 90-91.
7. Мосіна Любов. Відроджуємо сімейне читання [досвід ЦБС для дітей м. Дніпропетровська]/Любов Мосіна//Світ дитячих бібліотек. – 2011. – № 3. – с.12-14.
8. Мосорик Г.М. Активні форми роботи у вихованні інтересу до читання: спільна робота вчителів і бібліотекаря/Г.М. Мосорик//Шкільний бібліотекар. – 2014. – № 6. – с.4-6.
9. Сказки ребенку можно читать уже с шести месяцев//Шкільна бібліотека плюс. – 2010. – № 2.- с. 28.
10. Черномазова В.А. Діяльність бібліотеки на підтримку читання/ В.А. Черномазова//Шкільна бібліотека. – 2009.- № 10. – с. 74-76.
11. Читаючі нації створюють читаючі діти: зарубіжний досвід/ автор-укладач Н.І. Безручко. – К., 2011.- 40 с.
12. Чічкан Т.М. Виховуємо любов до читання: поради батькам/Т.М. Чічкан//Шкільна бібліотека. – 2012. – № 5. – с. 87-89.
13. Юхименко К.М. Як навчити дитину цінувати книгу: виступ на батьківських зборах/ К.М. Юхименко//Шкільна бібліотека. – 2010. – № 3. – с.69-70.
14. Сташко Л. Сімейне читання як спільна діяльність родини та бібліотеки (методична консультація) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: lodb.org.ua/assets/files/Simejne_chytannya.doc (дата звернення 01.10.2014). – Назва з екрана.
Підготувала Лариса Лаврук, провідний методист РОБД