Буккросинг

 

Буккросинг

Тобі знайоме відчуття великого задоволення, яким би ти хотів поділитися з іншими? Класний фільм, цікава книга, захоплива комп’ютерна гра чи подорож невідомими місцями – скільки позитивних емоцій! І нездоланне бажання розповісти про це друзям, щоб і вони подивилися, прочитали, пограли, помандрували. Зараз люди намагаються віднайти спосіб об’єднатися спільною справою, ідеєю, а то й емоцією – співчуття, радості, задоволення. Згуртовані гарними думками та справами люди – це велика сила добра і злагоди, чого дуже потребує сьогодні наша планета.

Саме так розмірковував років десять тому один комп’ютерник – Рон Хорнбекер. Цікаві й розумні книги, яких він прочитав силу-силенну, не обтяжували його книжкові полиці. Адже Рон любив давати їх друзям і знайомим,  щоб ті також отримали насолоду від читання. А потім разом обговорили зміст. Дивак називав це „відпустити книгу”. Так і мандрували книги, випущені на волю, відчувши багато рук і очей тих, хто любить читати й спілкуватися.

Але ж то були знайомі Рона, а як же решта? Як їм передати книгу? Геніальне завжди просте: одного разу комп’ютерник зупинився в готелі іншого міста й вирішив поділитися улюбленими книжками з відвідувачами. Він залишив 20 книжок у холі готелю, а в кожну книгу вклав записку, де пояснив мету свого проекту: прочитав – передай іншому. Оскільки Рон був спеціалістом з інтерет-технологій, згодом він створив сайт, на якому можна відстежувати пересування книги завдяки спеціальним наклейкам на ній, де було зазначено власний номер книги.

Так зародився буккросинг (book-crossing) – незвичайне хобі, модний громадський рух, що діє за принципом соціальних мереж і близький до флешмобу. В Америці  й країнах Європи люди активно підключилися до цього проекту, залишаючи (відпускаючи) книги в парку, кафе, магазині, лікарні, аеропорту, на станції метро, вокзалі, дитячому майданчику, для того, щоб випадкова людина могла прочитати цю книгу й передати іншому, повторюючи процес. Щоб книга не заблукала, її пересування відстежують на відповідних сайтах…

За матеріалами журналу JustTEEN, квітень 2012р.

 

Comments are closed.