25 березня – День музики
Співають усі. Це на власному прикладі довели учні 1-2 кл. групи продовженого дня СпШ № 15, котрі завітали до відділу обслуговування дітей дошкільного та молодшого шкільного віку на літературне караоке «Веселі хтосики» (за творчістю української письменниці Ганни Чубач).
Ганна Чубач – відома українська поетеса, пише для дітей смішні віршики, кумедні скоромовки, загадки та забавлянки, сама складає музику до своїх поезій. Веселі та енергійні дитячі хіти на слова Г.Чубач «Баранці», «Я люблю у лузі квіти», «Черепаха Аха-аха», «Не забудь» лунали з вуст школярів.
Запальне караоке нікого не залишило байдужим, учні не просто співали пісні, але й підтанцьовували під веселі мелодії.
«Край, де найкращі у світі пісні» під такою назвою у відділі обслуговування дітей середнього та старшого шкільного віку відбулося літературно-музичне свято для учнів молодшого шкільного віку ЗОШ № 9.
Велику силу має українська пісня, яка передає настрій, емоції, почуття. Піснею можна виділити радість і смуток, повернутися до історії наших предків, перейнятися духом минулого і стати одним цілим із своїми прадідами. Під час свята школярі прослухали українські народні пісні: колискові, жартівливі, а також пригадали пісні, які їм співали мами й бабусі.
Тому так важливо берегти пісню, бо пісня – це душа народу.
У відділі масової роботи та естетичного виховання для дітей 5-В класу відбулась літературно-музична година «Я із пісні народної виріс» (до 85-ї річниці від дня народження О.І.Білаша).
Діти дізнались про життєвий і творчий шлях, про неперевершені поетичні й музичні надбання талановитого українського композитора – Олександра Івановича Білаша. Вони ознайомились з його музикою, що стала цінним здобутком української пісенної культури, прослухали пісню у його виконанні «Два кольори». П’ятикласники переглянули цікаву відеопрезентацію, з якої довідались про велику любов маестро не лише до музики, але й до поезії. Про це свідчать його слова:
Я музику й поезію – однаково люблю
Хоч кажуть: разом двох любити – небезпечно…
І аморально це, вважають, і не гречно.
Та я нічого вже з собою не зроблю –
Однаковісінько обох люблю!
