100519

10.05.2019

«Вільний вітер» про старовинну церкву
У нашому рідному селі Синів Гощанського району є церква – одна з найдавніших церков дерев’яної архітектури XVІ ст. на Рівненщині. Вона побудована в 1595 році і носить ім’я Іоана Богослова.
9 жовтня 2019 року нашій церкві виповниться 424 роки.
Із дослідження М. Теодоровича «Історико-статистичний опис церков та парафій Волинської єпархії» (1888 р.) відомо, що церква побудована на кам’яному фундаменті, але ким — невідомо.  У 1875 році зроблено новий купол, причому дах церкви покрили листовим залізом і пофарбували в зелений колір. Довгий час церква не мала дзвіниці. У 1857 році спільними зусиллями було полагоджено приміщення церкви і біля неї на цвинтарі звели дерев’яну на кам’яному фундаменті дзвіницю у вигляді окремої башти, у ній підвісили дзвони, куплені громадою у складчину. 
У 1882 році дзвіницю теж покрили залізом і пофарбували в зелений колір. Ще сказано, що начинням і ризницею забезпечена. Копії метричних книг зберігаються з 1765 року, а сповідальні відомості — з 1801 року. Опис церковного майна складено у 1806 році.
Існує легенда про створення церкви. Було це тоді, коли на українські землі набігали люті загарбники. Одного разу на хутір, де жила вродлива молода жінка з дитиною, увірвався татарин, щоб полонити її. Як не просила селянка не забирати її, ворог стояв на своєму— не хотів втратити таку здобич. Тоді жінка вхопила макогон, що лежав неподалік, і вдарила ним зі злості по голові нападника. На якусь мить завмерла від страху: на землі лежав татарин мертвим. А поруч стояв кінь і гріб ногою яму. Жінка притягла сюди мертве тіло ворога і загребла його землею. Поруч, низько схиливши голову, сумував кінь. Глянула на нього жінка і побачила прив’язану до сідла шкіряну сумку, яка була заповнена золотом.
З дитиною і цим багатством хуторянка втекла в ліс і довго там переховувалась. Згодом вона повернулася додому і віддала золото селянам, за яке ті й збудували церкву.
Існує й інша оповідь. Наприкінці XV століття природні угіддя в Синьові належали боярину Богданові Гойському. Він і його батько Сенько сповідували християнство. І з їх волі побудовано невеличку церкву. Ці вельможі мали право давати назву, співзвучну з їх іменами. Проте цього не сталося і церква дістала назву на честь апостола і євангеліста Іоана Богослова. А пізніше збудували більшу церкву, дерев’яну, на кам’яному фундаменті, а назву залишили ту саму.
За переказами, у нашому храмі козаки Б.Хмельницького освячували свою зброю, ідучи на Берестечко, отже наша церква є й історичною пам’яткою.
Пережила вона й події Другої світової війни, і радянський режим, але залишилася неушкодженою. Цікавим фактом є те, що в роки німецької окупації жителі села зняли церковні дзвони і заховали, щоб не дісталися вони ворогам. Але, на жаль, не збереглися відомості про те, де ті дзвони, бо свідки вже померли.
Церква і дзвіниця є архітектурними пам’ятками місцевого значення, про що свідчать інформаційні таблички. На церковному подвір’ї у 2015 році споруджено хрест з нагоди 420-річчя заснування храму.
Ми закликаємо оберігати й шанувати пам’ятки культури, щоб всі ці безцінні скарби, волею часу одержані нами в подарунок від минулого, були успадковані благородною пам’яттю нащадків, щоб ніколи не заросли дороги до прекрасного й духовного.

Обсуждение закрыто.