«Зачарована квітами»

(до 120-ї річниці від дня народження Катерини Білокур, української художниці)

Де взяти кольорів стобарвних і живих

Для трав і квітів весняних…

О.Олесь «Жита з волошками, і луки, і гаї…»

7 грудня, на Катерини, виповнюється 120 років «найквітковішій» художниці України Катерині Білокур. Майстрині, яка не маючи жодної освіти – ні початкової шкільної, ні художньої, – піднялася на високий щабель професійної майстерності і головне – віднайшла свою манеру живопису і свій стиль. Її історія – унікальна.

Складно знайти випадок в історії мистецтва, коли бажання стати художником зустрічає стільки труднощів, скільки довелося подолати Катерині Білокур. Мрія дівчини з простої селянської родини здійснилася не завдяки, а всупереч долі. Майже все життя їй довелося боротися за право малювати, і, незважаючи на це, її картини випромінюють поклоніння і захоплення перед дарами природи. Польові і садові квіти, улюблені художницею, як дзеркало чистої і ніжної душі, відображають погляд на світ зачарованої маленької дівчинки.

Народилася Катруся в селі Богданівка на Полтавщині. На початку ХХ ст. в селі дівчатам уготована була зовсім інша доля – ранній шлюб, турботи про чоловіка і дітей, клопоти по домашньому господарству, робота в полі.

Писати й читати навчилася самотужки. «На цьому моя освіта початкова, середня й вища закінчилася», – згадувала потім Катерина. У дитинстві, що пройшло у злиднях, малюванням не займалася, про мистецтво дізналася вже дівчиною з книжок та від сільського учителя Івана Калити.

Перші спроби малювати робила вуглиною на шматку домашнього полотна. Не змігши вступити через нестатки в сім’ї до якогось навчального закладу, удень працювала в полі, на городі, а увечері, попоравшись у господарстві, до ночі малювала. Пензлі виготовляла сама із щетини, вибираючи з котячого хвоста волосини однакової довжини, використовувала фарби, які робила з буряка, бузини, калини, цибулі й різних трав. Іноді вдавалося діставати й олійні фарби. Самотужки опанувала техніку ґрунтування полотна. Ніколи не робила попередніх етюдів чи ескізів, а подумки довго виношувала задум картини, аж поки повністю, до найменших деталей не уявляла її, і тільки тоді бралася за пензель.

Малювала здебільшого квіти, іноді й портрети. У 20-х роках двічі хотіла вступити до художньо-керамічного технікуму в Миргороді та до Київського театрального технікуму, але не мала документів про закінчення семирічки. З раннього періоду творчості збереглися портрет сестри Олі Білокур (1928) та колгоспниці Тетяни Бахмач (1932). Пізніше малює переважно квіти, вчиться компонувати, поєднувати кольори у єдину гармонійну цілість. В другій половині 30-х – у 40-х роках опанувала техніку живопису.

Водночас з малюванням керувала драматичним гуртком у сільському клубі, сама виступала на сцені. Перші значні роботи цього періоду – «Берізка» (1934), «Квіти за тином» (1935), «Квіти», «Портрет племінниць» – засвідчили її високе обдарування. Завдяки сприянню видатної української співачки Оксани Петрусенко, якій написала листа селянка з Богданівки, її творами зацікавилися працівники Полтавського будинку народної творчості. 1940 року картини Білокур експонуються на виставці в Полтаві, потім на республіканській виставці у Києві. 1941 року відбулася персональна виставка її творів у Полтаві, що мала величезний успіх.

Художниця побувала в Києві та Москві, де вперше побачила музеї і твори видатних митців. Більшість її творів тогочасного періоду втрачено під час війни.

50-ті роки – найбільш плідний період творчості. Їй допомагає Спілка художників України, вона бере участь у багатьох виставках, у Богданівку приїжджають видатні представники української культури. Білокур зустрічається й листується з Павлом Тичиною, Миколою Бажаном, Василем Касіяном, Антоном Середою, Матвієм Донцовим, Степаном Таранушенком, Степаном Кириченком. Але після смерті батька на її плечі лягло господарство та догляд за старою матір’ю, що забирало багато сил і здоров’я.

1954 року в Парижі на міжнародній виставці демонструються її картини «Цар-колос», «Берізка» і «Колгоспне поле», які високо оцінив Пабло Пікассо. 1956 року їй присвоєно звання народного художника України. В останні роки життя художниця створила чудові картини «Півонії» (1959), «Букет квітів» (1959), «Квіти і овочі» (1959), «Натюрморт» (1960). Вона тяжко хворіла, давалися взнаки злидні тогочасного сільського побуту, невлаштованість в особистому житті, хвороба матері.

Померла художниця 9 червня 1961 року. 1977 року в селі Богданівці відкрито меморіальний музей художниці, на території якого встановлено пам’ятник (автор І.Білокур).

У творчому спадку Катерини Білокур нараховують, за одними даними, понад 80, за іншими,  близько 120 картин. На більшості з них – різнобарвні квіти.

Художниця є представницею так званого «наївного мистецтва» – групи художників, що не здобули академічної освіти, проте стали частиною загального художнього процесу.

І до сьогоднішнього дня точаться суперечки щодо приналежності творів Білокур: чи то до професійного живопису, чи то до народного мистецтва. Зображені на її полотнах квіти, овочі, предмети побуту осяяні її незвичайним чуттям кольору, оживлені її філігранною майстерністю й сприймаються як величний гімн природі, людині.

Білокур поміж нас… Вона надихає сучасників на нові цікаві проєкти. Наприклад, 2009 року вона «постала» разом із видатною мексиканською художницею Фрідою Кало на сцені Національного театру ім. І. Франка у виставі «Дві квітки кольору індиго».  Режисер Олександр Білозуб в одному з інтерв’ю згадував: «Випадково якось побачив фотографію Фріди Кало, де вона сфотографована просто один в один, як Катерина Білокур: проділ посередині, чорне волосся. Так народилася ідея вистави про дві мистецькі долі… Вони практично жили в один і той же час – Фріда Кало померла на шість років раніше. Дві жінки-художниці, яких ніхто не вчив малювати, які стали знаковими для своїх культур. Дві мисткині, які створили свої закони живопису, придумали їх і в ньому жили».

ЖИВОПИС  КАТЕРИНИ  БІЛОКУР

ПУБЛІКАЦІЇ ПРО КАТЕРИНУ БІЛОКУР

Катерина Білокур [Текст] : фотокнига / авт. вступ. ст. Н. Розсошинська, О. Федорук. – К. : Спалах, 2001. – 128 с. : іл. – Текст укр. та англ. мовами.

Катерина Білокур : Каталог виставки творів : До 100-ліття від дня народження / Редактори-упорядники М. Маричевський, В. Перевальський. – К. : Редакція журналу «Образотворче мистецтво», 2000. – 16 с.: іл.

Червоних сонць протуберанці : Збірник мистецтвознавчих і культурологічних праць до 100-річчя Катерини Білокур / Автор проекту, упорядник і відповідальний редактор О. Найден. – К. : АртЕк, 2001. – 128 с. : іл.

Топська Н. Зачарована квітами / Неллі Топська. – Київ : «Книжкова база «Альфа», 2017. – 63 с. : іл.

Степаненко О. Катерина Білокур / О. Степаненко // Це зробила вона. – К. : «Видавництво», 2018. – С. 44-45.

Що може пензлик? // Ірен Роздобудько про Блеза Паскаля, Вольфі Моцарта, Ганса Андерсена, Катрюсю Білокур, Чарлі Чапліна. – К. : Грані-Т, 2007. – С. 95-117.

Клочко Д. Катерина Білокур / Д. Клочко // 65 українських шедеврів. Визнані й неявні. –  К. : ArtHuss, 2019. – С. 122-125.

Кара-Васильєва Т., Чегусова З. Декоративний розпис / Т. Кара-Васильєва, З. Чегусова // Декоративне мистецтво України XX століття. У пошуках «великого стилю». – К. : Либідь, 2005. – С. 110-117.

Мельник В. Короткий огляд творчості видатних майстрів українського декоративного розпису / В. Мельник // Український декоративний розпис на уроках образотворчого мистецтва. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2011. – С.4-9.

Клімов А. А. Катерина Білокур / А. А. Клімов // Моя Батьківщина . – Україна. – Х. : Веста, 2009. – С. 106.

Семака Л. Катерина Білокур / Л. Семака // 100 найвідоміших українців. – К. : ТОВ «Автограф», ТОВ «КД «Орфей». – 2005. – С. 539-544. – (100 найвідоміших).

Ламонова О. «Колгоспне поле» К. Білокур / О. Ламонова // 100 найвідоміших шедеврів України. – К. : ТОВ «Автограф», 2004. – С. 484-486. – (100 найвідоміших).

Ничкало С. Чарівниця з Богданівки / С. Ничкало // Мистецтво та освіта. – 2000. – № 3. – С. 29-30.

Сірченко Л. Світ Катерини Білокур / Л. Сірченко // Джміль. – 2005. – № 1. – С. 12-13.

Сірченко Л. Квіти за тином / Л. Сірченко // Джміль. – 2005. – № 2. – С. 16-17.

Сірченко Л. Снідання / Л. Сірченко // Джміль. – 2005. – № 3. – С. 20-21.

Інтернет-ресурси:

Видатна українська майстриня Катерина Білокур[Електронний ресурс] // Освіта.ua: сайт. – Режим доступу: https://osvita.ua/vnz/reports/culture/11281/ . – Назва з екрана.

Поліщук Т. Катерина Білокур творила поезію в своїх роботах[Електронний ресурс] // День: газета. – Режим доступу: https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/kateryna-bilokur-tvoryla-poeziyu-v-svoyih-robotah . – Назва з екрана.

Фіалко Д. Квітка-душа: Чим художниця Катерина Білокур чарує сучасників [Електронний ресурс] // ЕСПРЕСО: сайт. – Режим доступу: https://espreso.tv/article/2015/12/07/kvitka_dusha_chym_kateryna_bilokur_charuye_suchasnykiv .  – Назва з екрана.

Бурлака А. Творчий шлях Катерини Білокур[Електронний ресурс] //Світ дитячої творчості: блог гуртка «Яскрава палітра» Національної бібліотеки України для дітей. – Режим доступу: https://cutt.ly/bhbXqHI .  – Назва з екрана.

Обелець Ю. Українську художницю, якою захоплювалися в Європі, рідні осуджували за талант[Електронний ресурс] // KOLO.NEWS Новини Полтави: сайт. – Режим доступу: https://kolo.news/category/suspilstvo/2898 . – Назва з екрана.

Підготувала: Анастасія Краєвська

Обсуждение закрыто.