Уривки з книг

Роман Демчук „Казки дідуся Романа”

 

Тік-Так і Сонячна дівчинка

Проживала з батьком і матір’ю допитлива, щаслива донечка, в якої від радості обличчя сонечком світилося. Звали дитину Сонячною дівчинкою.

Любила щасливиця мріяти, з казочками спати лягати, з деревами, квітами, тваринами і птахами розмовляти.

Але було у веселунки найулюбленіше заняття – могла днями слухати, як у її кімнаті настінний годинник цокає.

Диво, а не часомір!..

Така собі чепурна хатиночка, з передньої стінки якої котяча мордочка хитрими очима підморгує. Знизу – маятник золотавим обличчям похитує. А від його погойдування дві гирі-шишки на тоненьких ланцюжках металевими боками видзвонюють.

Кожного вечора, перед тим, як у ліжечко вкладатися, вона у дивовижного Тік-Така запитувала:

– Чому ти незрозумілою мовою балакаєш? Я ж нічого втямити не можу! Поговори зі мною по-людськи. Ти ж бо чимало років на світі живеш,  багато чого чув і бачив. Розкажи щось цікавеньке…

А настінник, знай собі, тіктакає, чудернацькою мовою балакає.

Від цього допитливиця завжди засмучувалася і довго не могла заснути.

Так тривало доти, поки одного разу Тік-Так сам несподівано не зізнався :

– Чи знаєш, чому я раніше з тобою не розмовляв?

– Чому?! – не може дівчинка від щастя отямитися.

– Бо я тільки зі щирими друзями спілкуюся. Наприклад, із домовиком. Тепер – і з тобою. Нарешті зрозумів, що ти мені теж – безкорислива подруга.

– Хіба десь тут ще й домовик є?

– Поруч із нами живе-поживає, долати негаразди допомагає, від злих духів оберігає. Ось послухай – і зараз на запічку чимось шурхотить, спати вкладається. Хочеш знати, що моє „тік-так” означає?

– Звісно, бажаю.

– Так я час рахую. Кожен „тік” і кожен „так” – одна секунда. „Тік-так” – дві. До скількох умієш рахувати?

– До ста.

– Тридцять „таків” і стільки ж „тіків” – це шістдесят секунд. Або ж одна хвилина. Знаєш, скільки їх у годині? Теж шістдесят. А як підростеш, то взнаєш, скільки годин у добі та в році.

– Ой, як цікаво! Розповідай-розповідай!

– Іншим разом. А тепер тобі спати пора. Перед сном до тридцяти полічи, то відразу й заснеш міцно. І роби так щовечора…

Після цього, в один і той же час, Тік-Так Сонячній дівчинці різні історії розповідав, після чого вона до тридцяти рахувала – швиденько засинала, й міцно-міцно спала.

Та одного вечора дівчинка зайшла до кімнати, а її новий тіктакаючий друг на підлозі лежить. Над ним домовичок чаклує і скрушно сивою головою похитує:

– Муху кіт-бешкетник ганяв… Стрибнув на годинника, і скинув його додолу. Видно, Тік-Так образився, що з ним так нечемно повелися, тай пішов кудись ліпшої долі шукати.

– Лишенько! Побіжу доганяти – Тік-Такчика прохати, щоб повернувся до хати! – крізь тупіт ніг донісся з подвір’я схвильований голос дівчинки.

Поки домовичок метнувся надвір, щоб зупинити її, за малою переживальницею вже й слід простиг.

Повернулася, аж коли стемніло. Присіла в куточку на ослінчика і важко зітхає:

– Де не ходила, як не гукала, Тік-Така не відшукала… Що вчинити, що робити?

– Радіти! – несподівано говорить домовичок. – Придивись уважніше. Бачиш: годинник на місці  – котяча мордочка очками тобі підморгує, маятник, похитуючись, вітання тобі посилає. Прислухайся… Чуєш: тік-так, тік-так?..

– Невже він повернувся?! – радіє щаслива мрійниця.

– Та він і не втікав нікуди! Просто в нього з переляку голос пропав. Коли ж я годинника до ладу привів і на цвяшка повісив, то й ожив твій Тік-Так. Чуєш, як примовляє? Дзвінкіше, ніж раніше! Не міг він через котячу витівку – друзів покинути. Знає, розумійко, що йому без нас і нам без нього дня не прожити.

…Відтоді подібний Тік-Так у багатьох оселях живе: примовками діток розважає – про секунди й хвилини їм розповідає.

А коли з кимось веселун не забавляється, той повинен добре подумати, що має зробити, аби Тік-Так заговорив…

Недарма в народі кажуть: коли по-дружньому, з добрим серцем, до кожного ставитися, то на щиру дружбу навіть суха верба відізветься…
Правда це усе чи ні – вам судити, не мені…

 

 

 

Р. Демчук  „Кукурічки”

Песик-еСеМеСик

Донедавна песик Пончик

Мав мобільний телефончик.

Як виходив Пончик з дому,

То не розмовляв по ньому,

Слав лише для тата й неньки

Есемески коротенькі.

Як всім песик повідомив,

Так він гроші економив.

Глузували з нього: „Песик –

Економний есемесик!”

Пончик не стерпів наругу

І продав мобільник другу,

Не шкодуючи ніскільки:

„Жити можна й без мобілки!”

 

Щипуче мило

Киця в мисочці на ганку

З милом щічки мила зранку.

Мило щічки проминуло,

А за очки ущипнуло.

Тре кицюня оченята:

– Більш не хочу мила знати!

Хоч – пінисте і пахуче,

Та якесь воно щипуче:

Може, завтра знов захоче

Ущипнуть мене за очі?

…І з тих пір кицюня мила

Умивається без мила.

Роман Демчук  „Мур-ням-ням”

 

Зайчик-запитайчик

Поміж кропу біля хати

Зайчик бігає вухатий

І запитує у мене:

– А чому тут все зелене?

А чому квітують квіти?

А чому сміються діти?

А чому вродили густо

І морквичка, і капуста?

Чи даси одну морквичку

Й капустинку невеличку?

Геть про все питає зайчик,

Сірий зайчик-запитайчик.

 

Хвалько

Сходить сонечко раненько

У горіховім садку,

Вперше півник молоденький

Проспівав: „Ку-ку-рі-ку!”.

Та, злетівши на горіха,

Прокрича на все село:

-Якби я не кукурікав,

Сонце точно б не зійшло!

…Хто береться пояснити:

Півник цей такий мастак –

Вміє сонце розбудити?

Чи насправді це не так?

 

ЧЕРЕВИЧКИ

Є в маленької Аннички

Дуже дивні черевички:

Кине десь їх біля хати –

День не може відшукати.

Нині теж пів дня шукає.

– Ви куди втекли?! – гукає,

Грізно тупає ногами. –

Що мені робити з вами?

Підійшла сестричка Рита:

– Не потрібно їх сварити,

Бо втекти взуття нездатне.

Треба бути акуратним.

ТИМ, ХТО ВМІЄ РАХУВАТИ

Щедрий чижик за обідом

Роздавав млинці сусідам:

– Два – шпакам, чотири – совам,

– Вісім- буслам-жаболовам,

– П’ять – воронам, три – синицям,

Сім – куріпкам-трудівницям,

Дев’ять – дятлам, шість – для неньки,

А мені – один-одненький…

Лиш сорокам не поклали,

Бо крикухи десять вкрали.

…Наведіть в лічбі порядок:

Скільки чиж роздав оладок?

ХИТРІ КАЗКИ

В час вечірній біля неньки

Не заснуть шпаки маленькі –

Казочки читав їм дятел,

І тепер не хочуть спати.

– Щоб швидесенько заснути,

Хочем ще одну почути.

– Краще я вгощуся чаєм,

Хай матуся почитає…

Каже хитре шпаченятко:

– Ти ж для нас хрещений батько.

Тож за себе ще й за тата

Мусиш казку прочитати.

ПОРАХУЙТЕ ХИЖАКІВ

Серед степу п’ять століть

Хлів похилений стоїть.

Тільки злива почалась,

Бегемот до нього – шасть!

Слідом – лев чубатогрив,

Кріт, що поруч нірку рив.

Потім тигр і дикобраз

Нагодилися якраз.

Леопард і слоник тут,

Зебра, зайчик-шалапут,

П’ять колючих їжаків…

Скільки в хатці хижаків?