Цей матеріал присвячений людям, які незважаючи на всі життєві труднощі, не опустили руки, а знайшли в собі сили протистояти недузі, протистояти самій долі.
Долаючи недугу
/ Відомі люди з обмеженими можливостями /
Щоправда, так назвати їх язик не повертається – неможливо бути інвалідом, зберігаючи віру в себе і силу духу. Навіть фізичні вади не можуть перешкодити людині жити активним, повноцінним життям, домагатися поставлених цілей, творити, бути успішним. Інша справа, як назвати людину, яка будучи нормальною у всіх відношеннях не вірить в себе, перестала мріяти і прагнути кращого? Неможливе можливо, і тому доказ – історії з життя великих людей з обмеженими можливостями, як наших сучасників, так і попередників, які досягли успіху всупереч тому, що повинно б їх зупинити.
Лауреат Нобелівської премії Стівен Вільям Хокінг вивчав фундаментальні закони, які керують Всесвітом. Він був володарем дванадцяти почесних звань. Його книги «Кратна історія часу» і «Чорні діри, молодий Всесвіт та інші нариси» стали бестселерами. При цьому ще у 20 років він був практично повністю паралізований через розвиток невиліковної форми атрофуючого склерозу і залишався в цьому стані всю решту свого життя. У нього рухались тільки пальці правої руки, якими він керував своїм рухомим кріслом і спеціальним комп’ютером, який за нього говорив.
Людвіг ван Бетховен (1770-1827) – німецький композитор, представник віденської класичної школи. В 1796 році, будучи вже відомим композитором, Бетховен почав втрачати слух: у нього розвинувся тинит – запалення внутрішнього вуха. До 1802 року Бетховен повністю оглух, але саме з цього часу композитор створив свої найвідоміші твори. У 1803-1804 роках була написана «Героїчна симфонія», у 1803-1805 роках – опера «Фіделіо». Крім того, в цей час світ побачили фортепіанні сонати з Двадцять восьмої по Тридцять другу; дві сонати для віолончелі, квартети, вокальний цикл «До далекої коханої». Будучи абсолютно глухим, Бетховен створив два своїх наймонументальніших твори – Урочисту месу і дев’яту симфонію з хором (1824).
Одна з відомих незрячих людей – ясновидиця Ванга. У 12-річному віці Ванга втратила зір через ураган, який відкинув її на сотні метрів. Знайшли її тільки ввечері з забитими піском очима. Батько з мачухою не в змозі були провести лікування, і Ванга осліпла. Вона привернула до себе увагу в роки Другої світової війни, коли по селах пройшла чутка, що вона здатна визначити місцезнаходження зниклих людей, якщо вони живі, або місця, де вони загинули.
Франклін Делано Рузвельт (1882-1945) – 32-президент США (1933-1945). У 1921 році Рузвельт тяжко захворів на поліомієліт. Незважаючи на вжиті протягом багатьох років спроби перемогти хворобу, Рузвельт залишився паралізованим і прикутим до інвалідного візка. З його іменем пов’язані одні з найвизначніших сторінок в історії зовнішньої політики і дипломатії США, зокрема встановлення і нормалізація дипломатичних відносин з Радянським Союзом та участь США в антигітлерівській коаліції.
Рей Чарльз (1930-2004) – американський музикант, людина-легенда, автор понад 70 студійних альбомів, один з найвідоміших у світі виконавців музики в стилях соул, джаз і ритм-енд-блюз. Осліп у семирічному віці – імовірно, внаслідок глаукоми. Рей Чарльз – найвідоміший сліпий музикант сучасності; він був нагороджений 12 преміями «Греммі», потрапив до зали слави рок-н-ролу, джазу, кантрі та блюзу, до зали слави штату Джорджія, його записи були включені у Бібліотеку Конгресу США. Френк Сінатра назвав Чарльза «єдиним справжнім генієм в шоу-бізнесі». У 2004 році журнал Rolling Stone поставив Рея Чарльза під номером 10 свого “Списку Безсмертних» 100 найвидатніших артистів всіх часів.
Ерік Вайхенмайер (1968) – перший у світі скелелаз, який досяг вершини Евересту, будучи незрячим. Ерік Вайхенмайер втратив зір, коли йому було 13 років. Юнаком він закінчив навчання. А потім і сам став учителем середньої школи, згодом – тренером з боротьби і спортсменом світового класу. Про подорож Вайхенмайера режисер Пітер Вінтер зняв ігровий телевізійний фільм «Торкнутися вершини світу». Крім Евересту, Вайхенмайер підкорив сімку найвищих гірських вершин світу. Включаючи Кіліманджаро та Ельбрус.
Оскар Пісторіус, інвалід з народження. Цей чоловік досягнув видатних результатів у сфері, де традиційно люди з обмеженими можливостями не можуть змагатися зі здоровими людьми. Не маючи ніг нижче коліна, він став легкоатлетом-бігуном, причому після численних перемог на змаганнях для інвалідів домігся права змагатися з повністю здоровими спортсменами і досяг великих успіхів. Він також є популяризатором спорту серед людей з обмеженими можливостями, активним учасником програм підтримки інвалідів та своєрідним символом того, наскільки високих успіхів може досягти людина з фізичними вадами, навіть у такій специфічній сфері, як спорт.
Ірландець Крісті Браун, на відміну від попередніх знаменитих інвалідів, народився з обмеженими можливостями – йому поставили діагноз ДЦП. Лікарі визнали його безперспективним – дитина не могла ходити і навіть пересуватися, відставала у розвитку. Але мати не відмовилася від нього, а доглядала за малюком і не залишала надії навчити його ходити, говорити, писати, читати. Її вчинок заслуговує на глибоку повагу – сім’я Брауна була дуже бідною, а батько взагалі не сприймав «неповноцінного» сина. Фактично, повноцінно Браун керував тільки лівою ногою. І саме нею він і почав малювати і писати, освоївши спочатку крейду, потім пензель, потім ручку і друкарську машинку. Він не просто навчився читати, говорити і писати, але став відомим художником і новелістом. Про його життя зняли фільм «Крісті Браун: Моя ліва нога», сценарій до якого написав сам Браун.
Джерело: Долаючи недугу // Шкільна бібліотека. – 2016. – №11. – С.22-24