06.09
Свято-Троїцький монастир – головна святиня і окраса Корця
Дивовижні враження отримали «Волоцюги», коли мандрівка рідним містом привела їх до жіночого Свято-Троїцького монастиря. Будь-який перехожий чи проїжджий мимоволі замилується, побачивши цю світлу чарівну будівлю в центрі міста.
Історія монастиря дуже давня. Православний монастир у 1620 році заснував князь Самуїл Корецький (хоча на цьому місці жіночі обителі були ще набагато раніше). На той час у місті вже був монастир – Свято-Воскресенський, однак він не міг вмістити усіх монахинь.
Однак, через різні історичні обставини будівництво затягнулось майже на 200 років. І лише у 1810 році монастирський храм добудував останній корецький князь Йосип Чарторийський.
Через 21 рік монастир згорів. Проте, поступово був відбудований і 1880 року православну обитель освятили як Свято-Троїцький жіночий монастир. А у приміщенні Свято-Воскресенського організували притулок для дівчаток, тепер тут духовне училище.
Головна споруда архітектурного комплексу монастиря — Троїцький собор з двома боковими вівтарями на честь Успіння Божої Матері та преподобного Іова Почаївського. До собору прибудовані келії з трапезною і тепла церква на честь Іоанна Хрестителя.
У соборі профікемпівців зацікавила історія чудотворної ікони Божої Матері “Споручниця грішних”, до якої приїздять численні прочани. Вона була родовою іконою князів Корецьких, і довгий час зберігалася у князівській домашній молитовні. За Біблією, саме до цієї ікони молилася Марія Єгипетська і їй були прощені усі гріхи. Як із древнього Вавилона ця святиня потрапила до Корця — невідомо. Ймовірно, вважають історики, її з султанської Туреччини до міста привіз один із князів Корецьких, коли утікав з полону.
У роки фашистської окупації німці намагалися вивезти благодатну ікону, оскільки вона була оздоблена позолотою. Однак, розповідають у монастирі, ніякі сили не могли зрушити образ Богородиці з місця. Є у храмі копія ікони, з якою, за переказами, вінчався з княжною Анною київський князь Володимир Великий.
На території монастиря знаходиться могила Анни Андро, дівоче прізвище – Олєніна. За переказами, це перша наречена російського поета Олександра Пушкіна. “Я вас любил…”, “Что в имени тебе моем”, “Не пой, красавица, при мне”, “Ее глаза”. Ці вірші 29-річний Пушкін присвятив саме їй. Заміж Анна Олєніна вийшла лише після смерті поета за Федора Андро, який став віце-президентом Варшави, тож довгий час жила в Польщі.
У 1885 році, після смерті чоловіка, Анна Олексіївна поселилася у маєтку молодшої доньки поблизу Корця. У свої останні роки жінка вела набожне життя і була покровителькою храму. Опікувалася монастирським сирітським притулком. Саме тому вперше за історію чернецтва мирянку поховали на території православної обителі, хоча Анна черницею так і не стала.
Прикраса монастирського двору — пасіка. Вона нагадує православне село-приход. По центру храм—макет Троїцького собору. Є у дворі монастирська криниця. Цілющої води з неї приходять попити усі прочани.
