25.04.2019
Тараканівський форт на Дубенщині
Команда «Карабіни», вихованці Дубенської районної станції юних туристів на базі Княгининської ЗОШ І-ІІІ ступенів та Рачинської гімназії Тараканівської сільської ради, у рамках проекту «ПрофіКемп» дослідили відому на Рівненщині історичну пам’ятку – Тараканівський форт.
Під час походу під керівництвом керівників гуртків Коваль Світлани Миколаївни та Марчука Василя Миколайовича не лише вивчали історію та архітектуру споруди, а й набували знань, необхідних у професії екскурсовода. Прибувши на місце призначення діти мали змогу помилуватися дивовижною колись вершиною інженерної думки та знахідкою воєнної архітектури. Незважаючи на свій занедбаний вигляд, Тараканівський форт приваблює минулою величчю та дивовижним переплетінням підземних тунелів, що використовувалися для воєнних навчань та оборони.
«Карабіни» дізнались, що форт було споруджено Після третього поділу Польщі. Наприкінці 18 століття по лінії Збараж –Броди – Берестечко – Сокаль пройшов кордон між Російською та Австрійською імперіями. Для оборони своїх західних рубежів царський уряд вирішив збудувати систему оборонних укріплень. Під містечком Дубно для захисту залізничної лінії Львів – Київ будується Дубенський форт, що став відоміший у наш час під назвою Тараканівський форт, бо розміщений біля с. Тараканів.
Головним ідеологом будівництва укріплень став герой оборони Севастополя, військовий інженер-фортифікатор генерал-ад’ютант Едуард Тотлебен. У 1873 році на зведення форту виділили 6 мільйонів рублів. У 70–80-х роках XIX століття форт досить інтенсивно будували. Окрім каменю та цегли, при модернізаціях конструкцій, які тривали до 1908 року, використовували у будівництві новітній на той час матеріал – бетон. Зрештою, у 1890 році форт оглянули члени царської родини Олександра III.
Перші випробування для форту припадають на роки Першої світової війни. Влітку 1916 року під час Брусиловського прориву російські частини вибили з цих укріплень частини 4-ої австрійської армії. В цих боях загинуло 200 австрійських солдатів, які поховані біля фортеці.
1920 року, під час Польсько-радянської війни, війська Будьонного не змогли сходу вибити поляків з форту, в боях брала участь військова авіація та бронепоїзд “Хоробрий”. Гарнізон форту під командуванням Віктора Матчинського бився в оточенні, допоки мав припаси, після чого вдало здійснив прорив.
Під час Другої світової війни форт мало використовувався. В 1939 році польський гарнізон покинув споруду без бою. Про якісь військові події у 1941 році на форту не відомо, хоч в тих місцях відбувалась потужна Дубно-Бродівська танкова битва. Німецькі війська розташовувались на території форту, облаштувавши тут склади боєприпасів. У 1944 році на території форту відбувся стрілецький бій.
Форт має форму ромба зі сторонами до 240 метрів. Ззовні він оточений глибоким ровом із земляними валами, укріпленими потужними стінами. В центральній частині форту зведена двоповерхова казарма, до якої ведуть чотири підземні ходи, прокладені під другим земляним валом. Там розташовувались житлові, складські та господарські приміщення для артилерійської роти та штаб коменданта форту. Периметр форту складений зі 105 так званих безпечних казематів і, щоб до них потрапити, треба було подолати подвійну лінію оборонних рубежів. Існує важкодоступна частина форту – “Земляне укріплення”, відділене від основного масиву залізницею.
Форт мав численний гарнізон (у казематах форту могло розміщатися 800 осіб) та був добре озброєний (оснащений далекобійними гарматами великого калібру).
