«Герої нації: Євген Коновалець»

/до 130-річчя від дня народження/

«У вогні перетоплюється залізо на сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю»  (Є. Коновалець)

14 червня 2021 року виповнюється 130 років з дня народження діяча українського національно-визвольного руху Євгена Михайловича Коновальця.

Євген Коновалець народився 14 червня 1891 року в с. Зашків (Жовківський р-н Львівської обл.) в учительській родині. Освіту здобував у народній школі та гімназії, Львівському університеті (правничий факультет). У студентські роки Є. Коновалець зі своїми побратимами, усвідомивши підневільний стан свого народу, задумувались про здобуття державної незалежності.

На початку Першої світової війни у 1914 році Є. Коновалець був мобілізований до австрійської армії. У наступному році, після бою на Маківці (Карпати), потрапив до російського полону. Звільнившись у результаті Лютневої революції, бажаючи віддати свій труд новоутвореній українській державності, молодий офіцер переїхав до Києва. Тут приступив до створення Українських Збройних Сил, спочатку куреня Січових стрільців, а згодом і Корпусу. Підрозділ на чолі з Коновальцем проявив себе у захисті столиці від більшовицького Січневого повстання, чисельних бойових операціях проти «білої» та «червоної» російських армій. Саме його стрільці скинули гетьмана Скоропадського, тим самим забезпечивши перемогу Директорії УНР під проводом Симона Петлюри та Володимира Винниченка.

Поразка національно-визвольних змагань 1917-1921 років спонукали Є. Коновальця до пошуку нових методів боротьби за незалежність України. У серпні 1920 року за його безпосередньої участі було створено Українську Військову Організацію (УВО), яка стала координаційним центром підпільної боротьби на території України.

Із грудня 1920 року Коновалець був змушений мешкати в еміграції у Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії. А в  1929 р. на конгресі у Відні було створено Організацію українських націоналістів (ОУН), керівником якої став Коновалець. Діяльність ОУН була направлена проти головних ворогів української держави – московських більшовиків і польської окупаційної шовіністичної влади.

Прапор ОУН

За безпосередньої участі Євгена Коновальця були створені осередки ОУН у Франції, Бельгії, Канаді, Маньчжурії, а в Америці – Громади українських стрільців. Вони поклали початок Організації Державного Відродження України в США і Українському Національному Об’єднанні в Канаді.

Діяльність Коновальця з розбудови ОУН, намагання поставити українське питання у Лізі Націй, налагодження націоналістичного підпілля в УРСР викликали занепокоєння у більшовицького керівництва в Москві. Сталінський тоталітарний режим відчув загрозу з боку ОУН. А в особі Є. Коновальця окупаційна влада СРСР вбачала людину, яка здатна відокремити Україну від держави-окупанта та здобути незалежність.

Протягом 20-х років відбулося декілька замахів на Є.Коновальця.  Їх намагалися здійснити різні агенти радянських спецслужб. 1933 року розпочалася реалізація операції під назвою «Ставка». 23 травня 1938 року московський агент Павло Судоплатов під виглядом представника ОУН в Україні передав Є. Коновальцю вибуховий пристрій, замаскований під коробку з цукерками з українським орнаментом, який і забрав життя Провідника української нації.

Похований Євген Коновалець на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі (Нідерланди).

Є. Коновалець ще при житті став символом національно-визвольної боротьби за Самостійну Соборну Українську Державу. Про нього найяскравішими є слова  Олега Ольжича: «Був це вождь Богом даний і Правдивий, що в добі чорній і похмурій орлом ширяв під облаки і націю подолану і закуту вмів ушикувати в завзяті когорти до походу і боротьби».

На честь вшанування пам’яті полковника Армії УНР, голови проводу українських націоналістів Євгена Коновальця у його рідному селі проводиться національно-патріотичний фестиваль «Зашків – земля героїв», а в будинку, де він народився, відкрито музей. Вулиці Є. Коновальця є в більш, ніж 85 міст та селищ, зокрема і в Рівному. Пам’ятники, меморіальні дошки, бронзові барельєфи відкриті в багатьох населених пунктах. 15 липня 1968 р. Є. Коновальцю присвоєно Воєнний хрест (посмертно).

Джерела:

Дерев’яний, Ігор. У центрі революції : Євген Коновалець та його січові стрільці /  Дерев’яний, Ігор // Українська культура. – 2017. — № 2. – С. 8-17

Потоцький, В. П. Хто є хто в українській історії : маленькі таємниці великої історії / Потоцький, В. П. – Х. : Школа, 2010. – 160 с.

Скаврон, Богдан. Убивство лідера ОУН Євгена Коновальця / Скаврон, Богдан // Історія та правознавство. – 2019. — №28-30. – С. 25-26.

Українська Повстанська Армія : історія нескорених / В. В’ятрович (відповід. ред.). – Львів : Центр досліджень визвольного руху, 2007. – 352 с. : ілюстр.

Коновалець Євген Михайлович [Електронний ресурс] // Вікіпедія – вільна енциклопедія : сайт. – Режим доступу: // https://uk.wikipedia.org/wiki/Коновалець_Євген_Михайлович . – Назва з екрана.

Придибайло О. Таємниця загибелі Євгенія Коновальця [Електронний ресурс] / О. Придибайло // WE.ORG.UA : сайт. – Режим доступу: https://we.org.ua/history/druga-svitova-vijna/tayemnytsya-zagybeli-yevgeniya-konovaltsya /. – Назва з екрана.

Полковник Євген Коновалець [Електронний ресурс] // Бандерівець : сайт. – Режим доступу: http://banderivets.org.ua/polkovnyk-yevgen-konovalets.html . – Назва з екрана.

Саюк І. Політична діяльність Євгена Коновальця [Електронний ресурс] / І. Саюк // Журнал Житомира : сайт. – Режим доступу : http://zhzh.info/publ/28-1-0-1964 . – Назва з екрана.

Коновалець Євген Михайлович [Електронний ресурс] // Герої України : сайт. – Режим доступу: http://heroes.profi-forex.org/ua/konovalec-evgenij-mihajlovich . – Назва з екрана.

Автор-упорядник                 Л. І. Максимчук

Комп’ютерна верстка          Н. А. Онофрійчук

Відповідальна за випуск      Н. А. Назарук

Обсуждение закрыто.