На гостину до краєзнавчого музею
Камеральний період, що завжди передує польовим дослідженням та завершує їх, є надзвичайно важливим. Він дозволяє детально ознайомитися з напрацюваннями фахівців та віднайти те, що буде цікавим саме для тебе. Добре, якщо поряд є музей – джерело матеріальних знань та інформації про певну сторону життя твого рідного краю. Нам пощастило, у Березному діє районний краєзнавчий музей, до якого ми і вирішили завітати.
Будинок, в якому знаходиться музей, є пам’яткою історії та культури початку XX століття. Він був побудований у 1901–1903 рр. на кошти польського поміщика Михайла Малинського.
Березнівський краєзнавчий музей має гарні нумізматичну та етнографічну колекції, цікаву археологічну колекцію (понад 200 експонатів), експонати періоду Першої світової війни, Другої світової війни, періоду перебування Березнівщини у складі Польщі.
В музеї працюють відділи народознавства та історії, тож нам було цікаво дізнатися про рідний край саме з вуст фахівців.
Експозиція відділу народознавства розповідає про ремесла, промисли, основні заняття, побут, одяг, головні убори, взуття жителів Березнівського Полісся в минулому (більшість експонатів датовано кінцем 19- початку 20 століття).
Цікаво було дізнатися про те, що землеробство було основним заняттям поліщуків. Вирощували жито, пшеницю, овес, гречку. Тому в експозиції музею представлено тяглові орні знаряддя – плуг, рало, соха; ручні знаряддя – сапи, заступи; знаряддя для молодьби врожаю – палиці, ціпи; знаряддя народного млинарства – жорна, зернотертки, ступи. Цікаво було поринути у минуле українського селянина, познайомитися з його побутом.
В побуті українського села значне місце займав глиняний посуд: миски, тарілки, баньки, горщики, глечики та інше. Для поліської кераміки характерні поливані і неполивані вироби, часто розписані хвилястими і прямими лініями. Ми дізналися про те, що гончарство на Березнівщині відроджується. В м. Березне живе і працює гончар Віктор Андрощук, який є майстром сучасного декоративно – прикладного мистецтва і займається чорнодимною керамікою.
Окремою експозицією в музеї представлено народний одяг та взуття Березнівського Полісся. В народному костюмі населення Полісся збереглися давні реліктові, можливо праслов’янські риси – суцільно кровні поликові сорочки, прикрашені по всьому рукаві та поликам вишивкою хрестиком або гладдю намітки, сорочки, постоли.
Кількість експонатів основного фонду Березнівського музею – близько 5500, допоміжного – близько 5000. Тож похід до музею виявився надзвичайно інформаційно цінним. Ми отримали відповіді на деякі питання, що виникли у нас під час опрацювання літературних джерел, та накреслили нові напрямки роботи.
