Марія Морозенко

«Віддана українському слову»

/до 50-річчя Марії Морозенко/

Біобібліографічний нарис для організаторів дитячого читання


 

Від укладача

Біобібліографічний нарис присвячено відомій сучасній українській письменниці Марії Миколаївні Мороз (Морозенко). Відкриває нарис розділ «Я – просто людина, частина землі…», який знайомить з біографією письменниці. Розділи «Поетичні крила душі Марії Морозенко», «Історична поема ”Княгиня Ольга” – єдність минулого і сучасного», «Марія Морозенко – талановитий поет-казкар», «Частинка свого роду, своєї нації» (дилогія «Іван Сірко»), «Повість про перше кохання» («Я закохалася») розповідають про літературну творчість письменниці.

Бібліографічну частину покажчика склали такі розділи: «Окремі видання творів», «Публікації у збірниках та періодичних виданнях», «Марія Морозенко – упорядник і редактор», «Марія Морозенко – журналіст, літературний критик, публіцист», «Література про Марію Морозенко», «Марія Морозенко – поет-пісняр», «Електронні ресурси», «Зміст». Матеріали у розділах подано за абеткою прізвищ авторів та назв творів.

Допоміжний апарат покажчика складається з «Іменного покажчика», «Іменного покажчика художників-ілюстраторів», «Списку збірників та періодичних видань, в яких вміщено твори М. Морозенко».

«Мене немає без України»

/М. Морозенко/

«Я – просто людина, частина землі…»

Марія Морозенко народилася 15 березня 1969 року в селі Малин Млинівського району Рівненської області у багатодітній сім’ї. Вона була дев’ятою із дванадцяти дітей. Так сталося, що трагічно загинув батько. І всі діти одного дня подорослішали. Дванадцять дітей піднімала на ноги самотужки мама, Неоніла Андріївна, «Мати-героїня». Мама стала єдиною опорою у житті. «На білім полотні троянди темно-сині, як неньчин біль недоспаних ночей», – мамин смуток відбився яскравим спомином дитинства на все життя.

Пережитий біль втрати, вболівання за маму і рідних розвинули у дев’ятирічної дівчинки подвоєне відчуття людських переживань. У той час, коли її ровесники захоплювалися дитячими іграми, Марійка пише свій перший вірш-застереження:

Страхіття чорної війни

Давно вже всім відоме.

І ми говоримо всі: «Ні!

Не хочемо такого.

Уже цей перший вірш відкрив глибину сприйняття світу юною поетесою. Марійка відправила цей вірш у республіканську газету «Зірка». Невдовзі прийшла відповідь: «Здрастуй, Маріє. Вірш твій прочитали – такий щирий, схвильований. А ти давно пишеш вірші? Які твої улюблені теми?»

Для нас, здається, ці рядки нічого особливого у собі не несуть. Але Марійка запам’ятала їх на все життя, адже саме вони надихнули її на подальшу творчу працю. Ідучи зі школи, через день ішла до сільської бібліотеки. Бібліотекар, приймаючи дві-три книги, запитувала, чи дійсно прочитала все. Просила переказати зміст книг, іноді не вірячи, що третьокласниця може «ковтати» ті книги, поспішаючи за новими. Але вже в четвертому класі бібліотекар довіряла Марії самій вибирати книги для читання. Вона поринає у світ книги: багато читає, виступає зі своїми віршами у школі, у районі. Рівненський письменник Євген Шморгун, познайомившись із творчістю юної авторки, порадив їй засвоїти правила віршування. Дівчинка читає праці Івана Франка, підручники з літературознавства. І постійно пише…

Після закінчення школи Марія працює старшою піонервожатою восьмирічної школи, хоча понад усе мріяла навчатися у вузі. Але для цього їй потрібно було зібрати кошти, щоб мати змогу жити у місті. Допомоги їй було чекати нізвідки. До того ж Марія не звикла сподіватися на когось. Вона знала, що всі життєві труднощі мусить здолати сама. За кілька років, приїхавши до Києва, Марія вступає на факультет журналістики. У Києві дівчина знайшла свою долю. У 1991 році вийшла заміж і народила доньку. Для своєї донечки вона писала перші казки, колискові пісні (пізніше усі ці твори будуть надруковані у книжках).

Наприкінці вісімдесятих років навчалася на студії Катерини Мотрич. Уроки поетичної вправності брала і в Петра Засенка на студії «Веретено», якою керувала поетеса Марія Воробей. Петро Петрович слухав уважно вірші, особливу увагу звертаючи на римування. Завдяки Петру Засенку взяла собі прізвище – Морозенко.

Поезіям Марії Морозенко давав оцінку критик і літературознавець Кость Волинський. Він, читаючи вірші Марії, ставив плюси, а коли зауваження давав до віршів – знак питання. Кость Петрович порадив писати історичну прозу. З творчістю М. Морозенко Кость Волинський ознайомив і Юрія Мушкетика, який сказав, що бачить письменницю в майбутньому прозаїком.

У 1999 році вийшла перша збірка Марії Морозенко «Зоряні перевесла».

У 1994 році почалася пісенна діяльність поетеси. Нині у її творчому доробку більше сотні пісень, які звучать на радіо, в Україні та за кордоном.

Із 2000 року авторка активно займається літературною творчістю для дітей. Видавництво «Преса України» зацікавилося казками Марії Морозенко. Тут було створено переказ словацької казки «Дванадцять місяців» та видана авторська казка «Про незвичайні пригоди хлопчика Чока, який шукав Країну Щастя».

У 2000 році Марія вступає до Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького на факультет української філології, який з відзнакою закінчує в 2005 році.

Марія цікавиться українською історією, намагається осмислити її по-філософськи. У 2005 році вона видає поему «Княгиня Ольга». Презентація цієї книжки відбулася у Будинку вчителя. Продовженням історичної праці стала поема «Князь Святослав».

Навесні 2006 року на світ з’явилася збірка «Елегія любові». Цього ж року письменницю було прийнято до Національної  Спілки письменників України.

Марія Морозенко – автор дитячих казок «Про країну ласунів», «Про країну замазур», навчальних серій «Хто це?», «Що це?», віршованих казок «У зеленому ярочку», «Незвичайні пригоди Чока, який шукав Країну Щастя», серії пізнавальних загадок, книги для родинного читання «Вечорової пори», прози для підлітків: «Іван Сірко, великий характерник», «Іван Сірко, славетний кошовий», «Найвірніші», «Я закохалася», драм «Марія Магдалина», «Вічність», «Князь Святослав».

Сьогодні Марія Морозенко – письменниця і поетеса, патріотично віддана українському слову – намагається зібрати біля себе молодь з усіх куточків країни,  щоб допомогти їм проявити себе і відкрити свій талант.

Зараз вона працює літературним редактором, а також є керівником культурологічної студії «Духовність української родини», що діє при Національному музеї літератури. Вона – голова Творчого об’єднання дитячих письменників Національної спілки письменників України.

Марія Морозенко удостоєна багатьох відзнак за свою літературну діяльність. 2005 року вона отримала золоту нагороду 3-ї Всеукраїнської виставки-ярмарку «Буквиця» за віршовану казку «Про незвичайні пригоди хлопчика Чока, який шукав Країну Щастя». У 2008 році письменниця стала лауреатом конкурсу «Рукомесло» в номінації «Твори для дітей». У 2009 – нагороджена ювілейною медаллю «90-річчя карного розшуку України». У 2010 році Марія Миколаївна стала переможцем конкурсу «Різдвяне диво» в номінації «Мала проза», а також конкурсу «Українська сила» (за рукопис повісті «Великий характерник Іван Сірко»). Етюд письменниці «Вони і лелеки» увійшов у сотню найкращих українських новел конкурсу «Сила малого». За прозові твори для дітей – «Іван Сірко, великий характерник», «Іван Сірко, славетний кошовий» та «Я закохалася» Марія Морозенко удостоєна Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки.

Марія Морозенко займається волонтерською діяльністю, допомагає бійцям, що воюють на Сході, відвідує поранених воїнів у шпиталі, які чекають на підтримку та спілкування.

У жовтні 2014 року за ініціативою письменниці у Національному музеї літератури України проведена благодійна акція «На цій землі нас не здолати», кошти від якої направлено на допомогу українським бійцям у зоні антитерористичної операції. Частину зібраних під час акції книжок відправлено у дитбудинки Слов’янська.

Проте ,своєю основною працею поетеса вважає творчість як осмислення глибинної, таємничої душі. Саме це є першоосновою її ніжного, доброго, мудрого поетичного слова.

Поетичні крила душі Марії Морозенко

Поетеса Марія Морозенко у 1999 році видала свою збірку «Зоряні перевесла». Це був її перший крок у поетичний світ.

Літературний редактор цієї збірки Кость Волинський виділив основну рису молодої поетеси: «Так, Марія Морозенко з цієї першої збірки постає поетом доволі сформованим. І, що видається особливо цікавим і потенційно важливим, поетом з чітко національно вираженим своїм світосприйманням».

Поезію Марії Морозенко – громадянську, пейзажну, інтимну лірику – об’єднує одна спільна риса – зосередження на глибинах внутрішнього світу людини, «…в душі, поетичному баченні світу якої так по-своєму проявляється невмирущий генетичний код жінки-українки» (К. Волинський).

Поетеса має свій чітко поставлений оригінальний голос. Особливо яскраво це вимальовується у символічних образах матері («Неньчин рушник», «Материнське поле», «Бадилля»), закоханої дівчини («З тобою удвох», «Твої очі», «Штучні троянди»), міфологічних образах («Русалка», «Жар-птиця»), історичних портретах жінок («Ключниця»).

Збірка Марії Морозенко сконцентрувала в собі поезію, написану протягом тривалого часу. «Довгих шістнадцять років пройшло відтоді, як з’явився на світ найперший вірш», – зазначає авторка.

Здобуття Україною незалежності не могло не вплинути на світогляд Марії Морозенко. Разом з усіма українцями вона радіє оновленню держави:

Україно моя! Ти воскресла, щоб жить!

І недоля тебе не здолає

(«Україна»)

Марія закликає людей єднатися заради спільної мети – стати духовно чистішими:

Найголовніше – не змаліти

І осягнути в якусь мить:

І як цю землю не любити?

І як цю чисту не любити

Блакить, блакить, блакить?…

(«Усе на світі продається»)

Але не тільки радість і захоплення новим днем помітні у творчості Марії Морозенко початку дев’яностих років. У 1991 році авторка пише свою знамениту поезію, що має назву «Холуї». Цей вірш одразу ж прозвучав на радіо, був надрукований у газетах.

Вожді – сліпці, що їм тривоги?

Вони лукавлять: «Скрізь – раї».

Народ волочить мерзлі ноги,

Регочуть дико холуї,

Одівши символи нові,

Знов топлять душу у крові!

(«Холуї»)

У цих кількох рядках постає одвічна доля українського народу – бути проданим «христопродавцями» на рідній землі.

Саркастичні рядки поезії Марії Морозенко «Усе від Бога» утверджують думку, що світ сам винен у своїх гріхах:

Лжепатріот, убивця, зрадник,

Не маючи в душі святого,

Валяють на шляхах всі радо:

Усе від Бога лиш, від Бога.

Ділки шматують рідний край,

А церкві тичуть золото:

«Благословляй! Благословляй!

Усе від Бога в нас, від Бога…»

Усім цим людям, що вміло замаскувалися і заховалися за спотворені біблійні істини, авторка виголошує свій вердикт:

Доріженька життя крива,

Та путь той слався не від Бога…

(«Усе від Бога»)

Головне для поетеси – чистота душі. Справжній громадянин, патріот України не має права жити хибними ідеями, адже найкращі сини і доньки України віддали усе заради сьогодення.

Щоб «зруйнувати» зло, потрібно всім серцем прагнути добра. Дуже важливого значення набуває у поезіях Марії Морозенко ідея служіння народу. На її думку справжній митець не повинен писати на догоду владі, а дихати одним подихом з рідним народом:

Я все одно й востаннє заспіваю –

Не про вождів – ні! Пісню про народ.

(«Стежина»)

Але для того, щоб служити народові, потрібно «прожити» кожне слово поезії, відчути біль і втому його, і лише тоді: «рука зміцніє у стократ, а слово стане повним, дужим, чистим» («Коли рука зміцніє у стократ»).

Уберегтися від зла, стати бажаним порятунком всім, хто потребує захисту – ось головне завдання справжнього поета:

Постукай… Я двері відкрию тобі.

Я – просто людина, частина землі,

Сонця, неба, повітря, води,

Пісні. До мене прийди, постукай –

Я серце відкрию тобі»

(«Постукай»)

Особливістю збірки «Зоряні перевесла» стало і те, що поетеса вмістила у ній свою першу поему за народними мотивами, що має назву «Криниця правди». «Криниця» – це прообраз України, що стоїть на роздоріжжі. Все навколо знищене не набігами орди завойовників, а рідними дітьми. Віднині не знайти чистого ковтка води у каламутній «криниці правди», як не знайти голки у стіжку сіна.

Те, якою Україна буде завтра, залежить від кожного з нас, адже ми внутрішньо «зіткані з хмарин, землі та моря, виплекані з паростків любові» («Ностальгія»), і ми мусимо повернутися до свого початку, бо не матимемо щастя на спустошеній нами рідній землі.

Шлях у поезію розпочинається із замилування красою рідного краю, єднанням із природою. Поезія Марії Морозенко стоїть на міцному фундаменті єдності із рідною українською землею. Особливо яскраво це засвідчує однойменна поезія збірки «Зоряні перевесла», в якій картину буденної роботи авторка перетворює на колоритне полотно українського надвечір’я. Якими казковими здаються житні перевесла у полі, над якими натхненно виспівує пташинка! Посеред цієї краси хочеться на мить зупинитися, завмерти, щоб побачити хоровод яскравих зірок, котрі мимоволі падають у покоси:

В’язать перевесла не важко

А зоряні – чи вдасться?

З-під рук в ніч злетіла пташинка

Останнім аркадом щастя

(«Зоряні перевесла»)

Ці почуття яскраво проявляються у ліриці Марії Морозенко: «задимлені тополі», «гробки могил», «озерна синь» – все це одвічне, істинне, святе. У безсонні ночі ліричний герой повертається думкою у чудовий край дитинства, у дивовижний лелечий край, де завжди чекає «дим старої хати», «стежина в травах», «старенька липа» («Два лелеки»). Усе навколо нагадує про малу Батьківщину. І навіть тоненька гілочка жасмину збуджує спогади серця:

Жасмин… Жасмин…

Пробач, що сталось так,

Тепер приходиш в спокій щемним сном –

Лечу додому, і минає страх,

Стрічає біла пісня під вікном.

(«Жасмин»)

Весна для поетеси постає в образі ніжної дівчини, у гармонійному оновленні природи («Іде весна»), у мелодії весняного дощу («Музика весняного дощу»), у духмяному подиху теплого вітру («Робота копітка, а ніч духмяна»). Поетеса не приховує свого захоплення:

Іде весна… Іде моя весна…

Люблю таку – ще сонну, мляву, ранню

(«Іде весна»)

І коли весна – це пробудження всього живого на землі, то осінь – філософське осмислення земного буття:

Час падолисту. Жмут жовтого листу

Кинула осінь під ноги мені.

Ой рано ще, рано! Скажіть мені, мамо,

Чому швидко минають так дні

Від осені до осені?

(«Пора падолисту»)

Осінь – це час, коли у вирій відлітають птахи. У прощальному поклику журавля відчувається крик туги й болю. Саме у такі хвилини зажури, осмислення життя народжується справжня поезія:

І пісня народилась у ту мить,

Як той останній поклик журавля

(«Стою сама, зажурена»)

Ліричний герой Марії Морозенко наснажується усім, що є навколо, насамперед – життям серед людей. Він любить, мріє, сподівається. І як наслідок – намагається зробити світ кращим, усвідомивши своє призначення на землі.

Навесні 2006 року вийшла в світ збірка поетеси «Елегія любові», в якій зібрано понад сто п’ятдесят віршів та поезій про кохання. «Вогонь кохання грає в кожнім слові», в кожному рядку цієї збірки. У книзі використані малюнки Валентини Михальської (художниця прикута до інвалідного візка).

Не варто забувати й про зброю-слово – вірші Марії Морозенко, народжені спалахом Революції Гідності. Події Євромайдану відбилися на світогляді Марії Миколаївни, на  творчості, обпалили її  душу. Адже саме завдяки цим подіям відбулося осмислення здобутого історичного досвіду боротьби українського народу за свободу, незалежність, державність. Гарячі події зими 2014 року дали зрозуміти всім – українці вже ніколи не будуть такими, як раніше.

Марія Морозенко написала ряд поезій, присвячених цим подіям: «Посвята матерям Героїв Небесної Сотні», «Я – сто перший у Небесній Сотні…», «Майдане…», «Медичним сестрам Майдану присвячується». Своїми патріотичними поезіями вона закликає: «…Не зраджувати пам’яті героїв».

Історична поема «Княгиня Ольга» — єдність минулого і сучасного

Роздумуючи над складними сторінками історії свого народу, Марія Морозенко прагне осягнути істину життя. Від того, чи вдасться її осягнути, багато в чому залежить майбутнє. Важко йти вперед, не розібравшись у своєму минулому, не розділивши в ньому добро і зло, правду і неправду.

Княгиня Ольга – сильна особистість і велична правителька Русі. Сила її духу спонукає нинішні покоління бути свідомими громадянами рідної землі, стійко стояти на сторожі її інтересів.

Марія Морозенко схиляється перед мужністю жінки-правительки, що не воювала, а керувала державою.

Події в поемі розпочинаються в 945 році. Саме цей рік, за історичними джерелами, став початком правління княгині Ольги, що, втративши чоловіка, заступає його місце. І перше, що вона робить, – здійснює жорстоку помсту над древлянами. Княгиня Ольга, за тодішнім звичаєм роду, вогнем і мечем карає вбивць свого мужа, забравши малолітніх дітей древлянського князя Мала – Малушу і Добриню у Київ.

Покара дітей і жінок, жителів древлянської землі, не дає спокою княгині до кінця життя. Вона кидається у вир важливих державних справ, вперше встановлює на Русі уроки і устави – податки, впорядковує землі держави, але однаково не спить ночами, адже біль провини не відпускає її душі. І найперше осуд вбачає правителька в очах дітей князя Мала, що носять в собі вогонь пожежі. Недаремно княгиня вигукує, побачивши дітей: «Ці діти Мала – то ж моє прокляття!».

Ліричний відступ, звернений до нинішніх правителів, закликає кожного задуматися:

Чаша ваших гріхів переповнена –

Мільйони очей осліплено!

Мільйони голів одурено!

Мільйони доль скалічено!

Княгиня Ольга за вміле управління державою здобула найвище схвалення народу. Але не відчуває вона близькості з людьми. «Твердиня» звуть її всі, адже навіть у стосунках із синами дотримується вона найперше впокорення. Старший син Святослав, у якому вона вбачає свого наступника на князювання, вдався непокірним. У час, коли княгиня Ольга вирушила до Константинополя, щоб знайти там достойну дружину для майбутнього князя, він закохався у Малушу. Купальські вогні поєднали їх. Даремно хрестилася княгиня, даремно вишукувала заморських наречених. Від цвіту кохання її сина та юної ключниці забилося нове життя.

Особливістю поеми «Княгиня Ольга» є єдність минулого і сучасного. Події минулого переносяться на тло нинішніх днів. Сама княгиня Ольга засвідчує важливість осмислення вчинків та подій крізь призму днів, років, століть:

Робила я, що вміла –

Багато, а чи мало,

День завтрашній розсудить…

Після виходу книги в світ, Державна телерадіокомпанія України представила радіопостановку поеми в трьох частинах у програмі «Театр одного актора». Численні листи читачів спонукали поетесу до створення нового історичного полотна, своєрідного продовження «Княгині Ольги» – поеми «Князь Святослав».

Темою твору стали останні сім днів життя відважного князя-звитяжця. Відображено не тільки перебіг запеклої битви руського війська з ворогом, а й не менш затяте протистояння двох релігій, поглядів на розбудову держави. У поемі йдеться не про звичайних людей – про руських воїнів, що «стоять, як Боги, як титани. Смерть зустрічають зі сміхом!» Силу дає їм руська земля, омита росами, обцілована сонцем.

Нічим не вирізняв себе князь поміж звичайних ратників: ні одягом, ні побутом, – лише силою, мудрістю і хоробрістю, за що мав загальну повагу та визнання. І коли загинув – затужила Русь, заголосила, відчула себе сиротою. Та він повернувся до Києва білим соколом, що ширяє висотами втіленням нашого правічного, незнищенного духу.

Психологічна драма непересічної особистості, руського князя-воїна, що залишив помітний слід у слов’янській історії, конфлікти особистого, духовного плану письменниці вдалося зобразити з усією гостротою і вражаючою силою.

Марія Морозенко – талановитий поет-казкар

Марія Морозенко полюбила світ казки ще з дитинства. Вона захоплено читала народні казки, чарівні розповіді братів Грімм, Г. Х. Андерсена, О. С. Пушкіна.

Марія Миколаївна відома сьогодні також як дитяча письменниця. Першою її спробою створити казку став переказ словацької казки «Дванадцять місяців», що вийшла в світ у 2005 році з чудовими ілюстраціями родини Анікіних. Ця книжка, представлена на Всеукраїнській книжковій виставці, здобула золоту нагороду. Кожному персонажу казки поетеса дала ім’я. Бідна дівчина, яка знайшла у зимовому лісі підсніжники, отримала ім’я Добряна, адже вона мала добре серце. Її зла сестриця стала зватися Злючка, тому що була надто злою. А юна вередлива королева отримала ім’я Вередуля.

Особливо цікаві авторські казки письменниці. Чарівний герой казки «Незвичайні пригоди Чока, який шукав Країну Щастя» подорожує світом. Спочатку він потрапляє в країну Ласунів, а згодом у край Замазур. Хіба це не мрія багатьох хлопчиків і дівчаток – жити в країні солодощів або ж у країні, де не треба вмиватися і чистити зуби? Але герой повертається додому, бо зрозумів під час подорожі, що найкраще місце на світі – це рідна домівка.

Щоб посилити значення рідного дому для кожного з нас, поетеса у віршованій казці «У зеленому ярочку» використовує метафоричність. Цікаво і жваво сперечаються маленькі звірятка про найкраще місце на землі: зайчик вихваляє ліс, де має чудову хатку; жабка хвалить болото, адже в ньому «і не жарко, і не зимно»; горобчик натхненно виспівує про стріху; мишка зауважує, що найбагатшим є пшеничне поле; а бджілка заперечує, що вулик все-таки найкращий будиночок. І тільки мудрий лелека, вислухавши усіх маленьких звірят, розсудив справедливо:

Дім найкращий – Батьківщина…

Із важких доріг я лину

В рідний край – на Україну.

Марія Морозенко не обминає своєю увагою і найменших читачів. Для них вона створила «Пухнасту абетку», яка написана легкою, влучною мовою, що дозволяє швидко запам’ятовувати вірші. Такими є віршики про звірят:

Котик

Сірий котик все муркоче.

Мабуть, гратися він хоче.

Закотив аж у куток

Ниток маминих клубок.

Їжачок

Їжачок пішов у ліс.

Що із лісу він приніс?

Під листком жовтеньким

Знайшов гриб смачненький.

Справжнім дивом можна назвати серії пізнавальних книжок Марії Морозенко, написаних для найменших читачів «Хто це?» і «Що це?». Віршики несуть у собі максимум інформації про тваринний і рослинний світ.

Із творів малюки дізнаються про руду білочку, черепашку, дивного птаха – пінгвіна, якого не лякає холод.

Окрім того, діти дізнаються більше про рослини: дуже смачний, солоденький кавун, капустину, корисну малину, яка лікує від хвороб.

Ці серії книжок особливі тим, що відкривають малюкам світ тварин за місцем проживання, а рослинний світ у відповідності з розташуванням. Окремо представлені Азія, Африка, Антарктида, Європа. Завершує серію «Смачна лічилка», яка допоможе малюкам пізнати світ цифр. Солодкі фрукти приходять на допомогу дітям:

Ми один кавун купили

І на частки розділили.

Один кавун, а скибок сім.

По скибці вистачить усім.

Ці серії дуже актуальні зараз, тому що на книжковому ринку представлено мало хорошої дитячої поезії. Вагомий внесок у цій справі належить поетесі Марії Морозенко, адже її казки та вірші стали помітним явищем в українській літературі.

«Частинка свого роду, своєї нації»

/історична дилогія «Іван Сірко» Марії Морозенко/

Це видання для читачів-дітей середнього шкільного віку цілком здатне задовольнити цікавість і дати відповідь на питання «Хто такий Іван Сірко?».

Життя Івана Сірка овіяне легендами та сповнене карколомних пригод. Він народився надзвичайною дитиною, з особливим даром характерництва, що допоміг йому здобути багато перемог, і передусім – над собою. Складні випробування лише загартували його дух та тіло. З усіх героїчних битв Іван Сірко виходив переможцем. Взявши в руки булаву отамана, вірою і правдою служив рідній землі. Рівного йому не було з-поміж козацтва.

Матеріал для своєї дилогії «Іван Сірко» Марія Морозенко брала з історичних розвідок, побіжних описів Сірка нашими істориками, з народних оповідок і виспіваних балад про кошового. Дещо більше інформації взято з книги Юрія Мицика «Іван Сірко» та міні-дослідження Мирослава Жуковського, вченого-історика з Нікополя. Зустрівшись з ним, письменниця змогла більше дізнатися про легендарного козацького ватажка, який усе життя провів у походах.

Персонаж Івана Сірка не є точно виписаним історичним портретом конкретної людини. Письменниця хотіла показати його передусім як цілісну особистість, яка пройшла важкі життєві випробування, набула якості лідера; розкрити ті риси, які вплинули на його зростання, сформували Івана Сірка як заступника людей, непереможного воїна, котрого боялися вороги і за ким рішуче слідували побратими. Його шанували, а часом і боялися гетьмани, а простий народ складав про нього пісні.

Ця повість є дивною сумішшю художнього домислу, історичних відомостей, психологічного портрета, авторських роздумів про Людину і про людей. Читач не може не бачити поза подіями і стежками долі Івана Сірка і життя тодішніх українців, їхні радощі, жалі, турботи. На прикладі сім’ї Дмитра Половця, Сіркового батька, показано водночас багато сімей. Голова родини, найсильніший, найдужчий чоловік – козакує, потім чумакує, повсякчас важить своїм життям. Його місія – годувати і захищати, ну і, звісно, продовжувати рід. А все решта: господарство, худоба чи городи, виховання дітей і безкінечне, безпроглядне очікування – це уділ жінок. Часто діти ростуть напів- а то й цілком сиротами, а жінки вдовами.

У першій повісті «Іван Сірко, великий характерник» показано життєвий шлях Сірка від дитинства до усвідомлення себе як славного козака-характерника.

Починається книга народженням і смертю, а задля інтриги – і срібним гостро наточеним ножем, і закінчується книга смертю і цим же срібним ножем. Подій багато. Деякі події наперед вгадувані, бо мають щось спільне з казками, десь хід розповіді передбачити неможливо. Неможливо не тішитися і не сумувати над долями спочатку вовченяти Сірого, яке виросте у могутнього вовка, Тараса Гострозорого, запального талановитого сироти, Софії, дружини Івана Сірка, що мусила сама з’явитися у дім до свекрів, адже її обранець подався на Січ. «Його призначення було не тільки в родинному щасті. Він був народженим задля більшого».

Читачі не знайдуть у книзі пригод чи гумору, вони мають одразу зрозуміти, що веселити їх ця книга не буде. Якщо ж читачі хочуть дізнатися більше про історію, то також мусять усвідомити, що цей твір, хоч і заснований на історичних подіях, має досить великий відсоток авторського переосмислення.

У другій повісті «Іван Сірко, славетний кошовий» отаман постає саме як кошовий – людина, яка веде військо у бій і відповідає за життя інших.

Ця величезна відповідальність інколи може ставати тягарем, з яким вкрай важко впоратись і тому у творі показано людину, яка живе не лише самим подвигом, як часто прийнято змальовувати національних героїв.

Сірко тут – жива людина, він може сумніватися, розчаровуватися, помилятись. Цей чоловік важко переживає втрати, у нього болить душа, він радіє, коли щасливий і боїться занапастити близьких, бо у великої людини багато ворогів.

А як важко обирати між шаблею та родиною, між битвами і роботою на рідній землі? І чи є такий вибір ознакою слабкості, якщо обереш не зброю?… І як обирати між милосердям та покаранням за зраду?.. За такі вчинки кожен відповідає сам, як і за помилки.

Якось отаман, чия душа часто кривавить через загибель друзів та побратимів, зустрічає хлопця, що прийшов на Січ. Тарас Гострозор дуже схожий на молодого Сірка, вправний, зухвалий, сміливий. Сірко не може відмовити хлопцю, коли той просить взяти його в науку. Спостерігати, як Сірко та інші характерники вчать здібного хлопця напрочуд цікаво, бо на Січі навчають не лише військовій майстерності, там гартується дух і змінюється свідомість.

Хто не зможе через це пройти, козаком не стане, а його вчинки шкодитимуть товариству. Прикладом такого псевдокозака є Чорноплот. Недарма його так прозвали. За зради і слабкість доля карає жорстоко, штовхаючи ще на цілий ряд зрад… Мало хто здатний знайти в собі силу не оступитися знову.

Суворість до людей, що взяли до рук зброю, цілком зрозуміла, бо ціна звитяги дуже висока.

Навчання самого Сірка не закінчується, його випробування стають жорсткішими. Щоб перейти на наступний рівень, характерникові багато треба пережити. Треба навчитися тому прадавньому чародійству, використати його насамперед у бою проти ворога, який повірить, що ні вогонь, ні зброя, ні сама смерть такого козака не бере.

Від самого початку книги відчувається близькість буревію, та й сам Сірко бачить, що Січ ніби скута дрімотою, козацькі ватажки не здатні спрямовувати народну силу. Та коли якась сила спить, зазвичай, це тільки омана, бо настане мить, коли вона прокинеться.

Коли зла сила топче рідну землю, сильній духом людині важко залишатися осторонь. Та ціна боротьби висока, про що без прикрас розповідається у книзі.

Важке життя прожив Іван Сірко, був і в засланні, хоча не програв жодної з півсотні битв. А за легендою останні роки прожив у мирі, піклуючись про свою пасіку, сам зробив собі труну, бо відав час свого відходу. А потому дух Сірка протягом багатьох років захищав рідну землю від кривдників.

Твір захоплює з перших сторінок, і часом віриться, що саме таким був великий характерник і славний кошовий Іван Сірко.

Марія Морозенко недаремно зацікавилася життям цього славетного отамана, адже його приклад гідний наслідування для сучасних підлітків.

Повість про перше кохання /»Я закохалася»/

Повість «Я закохалася» розповідає про перше почуття, про несміливе ще почуття любові, що змінює підлітків, робить їх дорослішими.

Але ця книга не стільки про перше кохання, як про стосунки між друзями, взаємостосунки дітей та батьків. І найперше, про що ця повість,  – про те, що дорослішання починається від початку власної відповідальності за себе.

Осінь, що їх змінила, – дітлахів, гімназійний клас, який стоїть на порозі дорослості, – розпочалася ще влітку. З літа у бабусиному селі розпочинається оповідь про Віру і Ваську. Вони не закохана парочка. Вони просто однокласники, які проводять канікули у бабусь. Вони дуже різні – Віра вдумлива і розважлива, кохана донечка уважних і дбайливих батьків. Вона мріє подорослішати і зустріти чарівного незнайомця, в якого закохається. А Васька – халамидник з доброю душею, мама в нього померла, а тато настільки не може змиритися з цим, що п’є і б’є сина. Тож не дивно, що коли починається осінь і в їхньому класі з’являється новенький, Віра одразу в нього закохується. Адже він – симпатичний, дотепний, впевнений у собі. А що він типовий «мажор», син міністра і звиклий усього бажаного досягати з допомогою грошей, це одразу помітно.

Сюжет цієї повісті досить простий і звичний. Дівчина закохується у негативного героя і не помічає поряд із собою відданого і щирого лицаря, аж поки після зради в неї не розплющуються очі, і аж тоді вона оцінює по праву свого вірного лицаря. Численні ситуації (порятунок собаки від жорстокого господаря; фальшиве викрадення телефона, випадок на вечірці тощо) роблять повість справді цікавою і динамічною.

Територія дитинства Марії Морозенко аж ніяк не безтурботна і безпроблемна. Вона згадує і про насильство у сім’ї, і про бідність, про потребу заробляти гроші, яка турбує підлітків, і про суїцидальні пориви, і про смерть. Авторка піднімає непрості, похмурі теми. Але вона й розв’язує їх таким чином, щоб читач бачив: навіть з найскладнішої ситуації можливість виходу є.

Повість «Я закохалася» – це не приватна історія однієї дівчинки. Це історія дорослішання цілого класу, бо більшість подій, які розгортаються, зачіпають не тільки окремих дітей, а й цілий колектив.

Вражає надзвичайна багатогранність творчого доробку Марії Морозенко. Але визначальним принципом її творчості є роздуми про живі традиції нашого народу, його історію, культуру. Авторка закликає до піднесення національної гідності, духовної зрілості сучасників. Саме вболівання за майбутнє роду увиразнює творчість письменниці. Вона прагне осягнути сьогоднішній день в житті нації, країни. Читання творів Марії Морозенко допомагає зрозуміти глибину її творчості та відданість українському слову.

Окремі видання творів

Абетка для звіряток : поезія для дітей / М. Морозенко ; іл. О. Коваль. – К. : Книжкова хата, 2010. – 32 с.: іл.

Вантажівки : [поезія для дітей] / М. Морозенко ; іл. О. Коваль. – К. : Книжкова хата, 2010. – 32 с.: іл.

Вірші-загадки / М. Морозенко. – К., 2006. – [серія «Книжка-картонка»]. – (6 книжок).

Вони працюють : [поезія для дітей] / М. Морозенко ; іл. О. Коваль. – К. : Книжкова хата, 2010. – 32 с.: іл.

Ганна Самутіна: жнива моєї творчості… : худож.-публіцист. повість / М. Морозенко. – К. : Світ успіху, 2014. – 239 с.

Дванадцять місяців : казка / за переказом М. Морозенко ; худож. В. Анікін, Н. Анікіна. – К. : Преса України, 2007. – 35 с.: іл.

Елегія любові : поезії / М. Морозенко. – К. : Задруга, 2006. – 138 с.: іл.

Зоряні перевесла : поет. зб. / М. М. Морозенко. – К. : Козари-Полиграф, 1999. – 111 с.

Іван Сірко, великий характерник / М. Морозенко ; іл. М. Паленка. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2012. – 176 с.: іл. – (Українська сила).

Іван Сірко, славетний кошовий / М. Морозенко ; худож. оформл. М. Паленка. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2013. – 272 с.: іл. – (Українська сила).

Княгиня Ольга / М. Морозенко ; фото композиції М. Заржицької. – К. : ПВП «Задруга», 2005. – 92 с.: фотоіл.

Лісова абетка : [поезія для дітей] / М. Морозенко ; іл. О. Коваль. – К. : Книжкова хата, 2010. – 32 с.: іл.

Міський транспорт : кн.-панорамка / М. Морозенко, А. Кошарний ; іл. О. Коваль. – К. : ФОП Кейдун Д. М., 2017. – 11 с.: іл.

Найвірніші. Історії про собак / М. Морозенко. – К. : КМ-Букс, 2016. – 288 с. – (Улюблені книжки. Всеволод Нестайко радить прочитати).

Незвичайні пригоди Чока, який шукав Країну Щастя : для дітей дошк. та мол. шк. віку / М. Морозенко ; худож. О. Богомаз. – К. : Преса України, 2010. – 30 с.: іл.

Пухнаста абетка : [азбука, буквар] / М. Морозенко ; іл. О. Коваль. – К. : Книжкова хата, 2012. – 40 с.: іл.

Розкажи своїй дитині… : сказання, казки про міста і села Броварщини / В. Гузій, М. Морозенко. – К. : Світ успіху, 2013. – 119 с.: іл.

Тварини світу / М. Морозенко. – К., 2006. – [Серія пізнавальної літератури]. – (6 книжок).

Хто це? / М. Морозенко. – К., 2006. – [Серія пізнавальної літератури]. – (20 книжок).

Чарівна азбука / М. Морозенко. – Тернопіль : Навч. кн. – Богдан, 2014. – 88 с. – (Вчимося без нудьги).

Чарівна математика / М. Морозенко. – Тернопіль : Навч. кн. – Богдан, 2017. – 48 с. – (Вчимося без нудьги).

Що це? / М. Морозенко. – К., 2006. – [Серія пізнавальної літератури]. – (20 книжок).

Я закохалася : повість / М. Морозенко. – К. : ВЦ «Академія», 2017. – 128 с.

Публікації у збірниках та періодичних виданнях

Буслик : [вірш] / М. Морозенко ; мал. О. Сова // Малятко. – 2017. – № 4. – С. 14-15.

Де найкраще в світі жити? : вірш. казка / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 4. – С. 25-27.

Динозаври : [вірш] / М. Морозенко // Бабаєва Л. П. Готуємось до уроків позакласного читання. 3 клас / Л. П. Бабаєва. – Харків, 2008. – С. 50.

До школи вперше… на Покрову ; Помічники архангела Михаїла : [вірші] / М. Морозенко // Християнська читанка / упоряд. О. Копак ; іл. І. Буток-Дячук. – Львів, 2015.

Додому : [вірш] / М. Морозенко // Моїй матусі : двісті віршів для дітей / упоряд. Г. Кирпа ; худож. Є. Рудюк. – Тернопіль, 2011.

Зайчик-чеберяйчик ; Снігурі : поет. сторінка / М. Морозенко ; мал. А. Карпюк, К. Міщук // Крилаті. – 2017. – № 6. – С. 3.

Запам’ятай : [вірш до Дня Незалежності України] / М. Морозенко // Малятко. – 2017. – № 8. – С. 1.

Звідки приходить сніг? : [оповідання] / М. Морозенко ; мал. К. Коляджин // Крилаті. – 2017. – № 6. – С. 10-11.

Зимові загадки : вірш / М. Морозенко // Апельсин. – 2009. – № 12. – С. 30.

Зимові канікули : [вірш] / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 1. – С. 16.

Їжачок : [вірш] / М. Морозенко // Малятко. – 2017. – № 11. – С. 6.

Країна мрій : [забавлянки для дітей] / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 12. – С. 30-31.

Несподіваний рятівник : розповідь / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 5. – С. 25-27.

Новорічна казка ; Любий тато ; «Я хустинку вишиваю…» ; Великодній день ; В ніч Купала : [вірші] / М. Морозенко // Святкова читанка : зб. віршів для дітей. – К., 2007.

Подбати про маму : розповідь / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 3. – С. 30-31.

Різдвяна радість ; Величальна колядка / М. Морозенко // Різдвяна книжечка : пісні, вірші, оповідання, казки, легенди, сценарії / уклад. Л. Вознюк, Л. Олійник. – Тернопіль, 2012.

Руде цуценятко і Різдвяний ангел / М. Морозенко // Казки Різдвяного ангела : твори укр. письменників / уклад. З. Жук. – Львів, 2008.

Спи, дитятко карооке ; Люлі, люлі, люлі… ; Який миколайчик любіший? ; Колисаночка-ніч / М. Морозенко // Вечорової пори : молитви, казки, колисанки. – Львів, 2011.

Я вже доросла : [вірш] / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 9. – С. 25.

Який миколайчик любіший? : [оповідання] / М. Морозенко ; мал. К. Міщук // Крилаті. – 2018. – № 6. – С. 18-19.

Марія Морозенко – упорядник і редактор

Бровари на межі тисячоліть : [історія міста] / авт.-упоряд. М. Морозенко, Н. Струк ; редкол.: Л. Виноградова та ін. – К. : Світ успіху, 2015. – 432 с.: фотоіл.

Вечорової пори : молитви, казки, колисанки / авт.-упоряд. М. Морозенко ; авт.-упоряд. катехит. текстів О. Жаровська ; іл. О. Гижі. – Львів : Свічадо, 2011. – 96 с.: іл.

Святкова читанка : зб. віршів для дітей / упоряд. М. Морозенко ; худож. М. Антіпова. – К. : Країна Мрій, 2007. – 80 с.: іл.

Торгово-промислова палата України. 40 років. Історія у множині / [редкол.: С. П. Скрипченко та ін. ; авт.-упоряд.: В. П. Яновський, М. М. Морозенко, Ю. С. Арзянцев. – К. : Світ успіху, 2012. – 350 с.

Україна починається з тебе : [поезія і проза для дітей шк. віку] / [упоряд., передм., післям.: М. М. Морозенко. – К. : Фенікс, 2017. – 255 с.: іл.

Чернігівщина туристична : путівник / авт. ідеї та упоряд.: Н. Буряць-Струк, О. Матвійчук, М. Морозенко. – К. : Світ успіху, 2011. – 415 с.: іл. – (Україна запрошує).

Марія Морозенко – журналіст, літературний критик,

публіцист

Африканські страуси – турботливі батьки / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 11. – С. 26-27.

Берегиня – найголовніший народний символ / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 5. – С. 14-16.

Вікторина козацька жартівлива / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 10. – С. 32-33.

Географічний центр Європи знаходиться в Україні / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 4. – С. 28-29.

Дві нерозгадані таємниці Чернігова : моя країна – Україна / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 2. – С. 28-29.

Дивовижна долина нарцисів : моя країна – Україна / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 3. – С. 32-33.

Є така унікальна держава : [Кам’яна Могила (Нац. істор.-археолог. заповідник)] / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 8. – С. 26-27.

Івана Сірка шанували, а часом і боялися гетьмани : дослідниця життя славного отамана улюбленим своїм героєм вважає князя Святослава і рік волонтерить для воєнного шпиталю : [бесіда з письменницею М. Морозенко] / розмову вела Н. Капустянська // Україна молода. – 2017. – № 15, 3-4 лют. – С. 14.

Моя країна – Україна : [козаки та Запорізька Січ] / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 10. – С. 6-7.

Музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім» / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 9. – С. 26-27.

Незвичайні таємниці Червоної печери [Кизил-Коба] / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 12. – С. 26-27.

Поселення у Комарові : [археологічні пам’ятки : черняхівська культура] / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 11. – С. 8-9.

Потьомкінські сходи : [Одеса] / М. Морозенко // Апельсин. – 2011. – № 1. – С. 26-27.

Природні дива України : [тест. завдання з природознавства для дітей] / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 8. – С. 28-30.

Про походження назви «Київ» : моя країна – Україна / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 1. – С. 30-32.

«Свій – чужий ворог: байдужість освітян, відмежування сучасного письменства від дитячо-юнацьких читацьких потреб як реальні вияви загрози різкої підміни духовної еліти псевдоелітою» / М. Морозенко // Література. Діти. Час. Вип. 2. – Тернопіль, 2012. – С. 178-184.

Свято Івана Купала : давнє язичницьке свято краси, молодості й самоочищення / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 7. – С. 29-30.

Таємнича історія українського футболу : нові ігри та захоплення / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 6. – С. 25-26.

Ті, що заклали основу української писемності : [про перший укр. Буквар] / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 9. – С. 28-30.

Улюблені казкові герої / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 2. – С. 30-31.

Хто винайшов перше колесо? : [про давніх трипільців] / М. Морозенко // Апельсин. – 2009. – № 11. – С. 28-30.

Цікавинки про футбол : невідоме про відоме / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 6. – С. 4-5.

Цікаво знати про Новий рік / М. Морозенко // Апельсин. – 2009. – № 12. – С. 26-29.

Чому липень зветься липнем : [про походження назви місяця] / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 7. – С. 28-29.

Як дуби-патріархи називають у народі? : моя країна – Україна / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 2. – С. 26-27.

Як з’явилась Києво-Печерська лавра : моя країна – Україна / М. Морозенко // Апельсин. – 2010. – № 1. – С. 32-33.

Література про Марію Морозенко

Марія Мороз: поетеса, прозаїк : [біогр. довідка] // Сучасні письменники України : біобібліогр. довід. / упоряд. А. Гай. – Вид. уточн. і доп. – Біла Церква, 2012. – С. 305.

Марченко Н. Знахідки ключниці, або Відкрийте книжку! : [огляд кн. для підлітків : М. Морозенко «Сьогодення»] / Н. Марченко ; Нац. б-ка України для дітей // Дивослово. – 2017. – № 11. – С. 55-58.

Маслова А. Читацькі новини (березень – 2018) : [лауреати премії ім. Лесі Українки 2017 року : Марія Морозенко] / А. Маслова // Шк. бібл.-інформ. центр (Бібл. робота). – 2018. – № 3. – С. 4.

[Морозенко Марія] : [біогр. довідка : про поему «Князь Святослав»] // Погорина : літ-краєзн. журн. Рівненщини. – 2012. – № 20-21. – С. 228-238.

Нові книжки : [бібліогр. огляд] : [М. Морозенко «Іван Сірко – великий характерник», «Іван Сірко – славетний кошовий»] / Нац. б-ка України для дітей // Шк. б-ка. – 2014. – № 5. – С. 6-10.

Премія імені Лесі Українки : [2017 рік] : [Марія Морозенко] // Укр. мова та літ. (Шк. світ). – 2018. – № 5-6. – С. 4-5.

Сак Ю. «Мусиш забути, що ти слабка жінка, як сміла назватись поетом…» / Ю. Сак // Правда Рівненська. – 2015. – № 12, 19 берез. – С. 15.

Самійленко Л. Жива її творчість : [М. Морозенко] / Л. Самійленко // Укр. культура. – 2018. – 15-21 січ. – С. 13.

Ткачук І. Україна – це ти : святкова зустріч з письменницями [М. Морозенко та О. Кротюк] / І. Ткачук // Початк. освіта (Шк. світ). – 2017. – № 19. – С. 42-47.

Україна. Кабінет Міністрів. Про присудження Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва : постанова Кабінету Міністрів України від 13 черв. 2018 р. : [Марії Морозенко за дилогію «Іван Сірко», повість «Я закохалася»] // Уряд. кур’єр. – 2018. – № 114, 19 черв. – С. 4.

Щербач К. Кому ж дісталася Премія імені Лесі Українки з літератури? : [М. Морозенко] / К. Щербач // Культура і життя. – 2018. – № 7, 16 лют. – С. 2.

Марія Морозенко – поет-пісняр

Благословенний шлях життя / сл. М. Морозенко ; муз. С. Гаврилець.

Веселий Новий рік / сл. М. Морозенко ; муз. О. Петрова.

Вже скоро Новий рік / сл. М. Морозенко ; муз. Н. Кушнір.

Водоспад / сл. М. Морозенко ; муз. Ю. Решетар.

Капітан / сл. М. Морозенко ; муз. М. Іщенко.

Карнавал / сл. М. Морозенко ; муз. Н. Кушнір.

Колисанка / сл. М. Морозенко ; муз. Sofi Fraser.

Краю мій рідний / сл. М. Морозенко ; муз. Г. Желуденко.

Осіннє танго / сл. М. Морозенко ; муз. Г. Желуденко.

Очі сині / сл. М. Морозенко ; муз. П. Мрежука.

Перше вересня / сл. М. Морозенко ; муз. Н. Кушнір.

Святвечірня / сл. М. Морозенко ; муз. Н. Кушнір.

Електронні ресурси

«Елегія любові» Марії Морозенко [Електронний ресурс] : [літературно-мистецький захід у рамках студії «Духовність української родини»] // Національний музей літератури України : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://museumlit.org.ua/?p=3006. – Назва з екрана.

Книжки письменниці Марії Морозенко [Електронний ресурс] : бібліогр. пам’ятка для читачів-учнів серед. шк. віку / Нац. б-ка України для дітей ; уклад. Н. О. Гажаман. – Київ, 2018. – 28 с. – (Серія «Лауреати премії імені Лесі Українки ; вип. 16). – Електрон. дані. – Режим доступу: www.chl.kiev.ua/mbm/Book/View/409#page/4/mode/24/. – Назва з екрана.

Марія Морозенко [Електронний ресурс] : [біогр. відомості, творчість, творчі відзнаки] // Український центр. – Електрон. дані. – Режим доступу: www.ukrcenter.com/Література/83653/Марія-Морозенко/Біографія. – Назва з екрана.

Марченко Н. Морозенко Марія «Іван Сірко…» [Електронний ресурс] / Н. Марченко, Н. Дев’ятко, А. Десятко // Національна бібліотека України для дітей : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://www.chl.kiev.ua/key/Books/ShowBook/210. – Назва з екрана. – Дата публікації: 20.03.2014.

Мороз М. М. Поетичні крила душі Марії Морозенко [Електронний ресурс] : наукова робота / М. М. Мороз. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://ref.online-books.net.ua/major/273/113863/. – Назва з екрана.

Морозенко Марія [Електронний ресурс] : [біографія] / BaraBooka. Простір української дитячої книги. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://www.barabooka.com.ua/mariya-morozenko/. – Назва з екрана.

Морозенко Марія [Електронний ресурс] : [біографія] // Вид-во Старого Лева. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://starylev.com.ua/old-lion/author/morozenko-mariya. – Назва з екрана.

Морозенко Марія Миколаївна [Електронний ресурс] : [біографія, творчий доробок, відзнаки] // ВікіпедіЯ : вільна енциклопедія. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Морозенко_Марія_Миколаївна. – Назва з екрана.

Морозенко М. «Іван Сірко – великий характерник» : [Електронний ресурс] : серія «Нові та класні!» // Львівська обласна бібліотека для дітей : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://lodb.org.ua/bibliotekaryam/metodychnyj-portfel/morozenko-m-ivan-sirko-velykyj-xarakternyk. – Назва з екрана.

Морозенко Марія [Електронний ресурс] : [біографія, творчий доробок] // Публічна бібліотека ім. Лесі Українки міста Києва : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://lucl.kiev.ua/index.php/pro-biblioteku-3/avtograf/1122-morozenko-mariya. – Назва з екрана.

Морозенко Марія Миколаївна [Електронний ресурс] : біографія // УкрЛіб. Бібліотека української літератури. : [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/bio/printit.php?tid=15093. – Назва з екрана.

Письменники Національної Спілки письменників України Деснянського району міста Києва [Електронний ресурс] : біобібліогр. довід. / ЦБС громадсько-політичний тижневик. – Електрон. дані. – Режим доступу: Деснянського району м. Києва. ЦРБ ім. П. Загребельного. – Київ, 2017. – С. 104-108. – Електрон. дані. – Режим доступу: desnabib. Kiev.ua/images/images/2017/05/booklet_pdf/pusmennukudesna.pdf. – Назва з екрана.

Рідна мова – чиста мов роса [Електронний ресурс] : [біографічні відомості, творчий доробок Марії Морозенко] // BiblioNivki : блог  бібліотеки імені М. Костомарова ЦБС Шевченківського району м. Києва. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://biblio-nivki.blogspot.com/2017/11/Ridna-mova-chysta-mov-rosa.html. – Назва з екрана.

Чечель Л. Я людина – частинка землі [Електронний ресурс]: [біографія М. Морозенко] / Л. Чечель // Демократична Україна : всеукраїнський www.dua.com.ua/2011/018/arch/15.shtml. – Назва з екрана. – Дата публікації: 29.09.2014.

Іменний покажчик

Андерсен Г. Х.

Арзянцев Ю. (упоряд.)

Бабаєва Л. (уклад.)

Буряць-Струк Н. (авт. ідеї та упоряд.)

Виноградова Л. (ред.)

Вознюк Л. (уклад.)

Волинський К.

Воробей М.

Гаврилець С. (муз.)

Гай А. (упоряд.)

Грімм, брати

Гузій В. (авт.)

Жаровська О. (упоряд.)

Желуденко Г. (муз.)

Жук З. (уклад.)

Жуковський М.

Засенко П.

Іщенко М. (муз.)

Капустянська Н. (інтерв.)

Кирпа Г. (упоряд.)

Копак О. (упоряд.)

Кошарний А. (авт.)

Кротюк О.

Кушнір М. (муз.)

Марченко Н. (авт.)

Маслова А. (авт.)

Матвійчук О. (авт. ідеї та упоряд.)

Мицик Ю.

Мотрич К.

Мрежук П. (муз.)

Мушкетик Ю.

Олійник Л. (уклад.)

Петров О. (муз.)

Пушкін О. С.

Решетар Ю. (муз.)

Сак Ю. (авт.)

Самійленко Л. (авт.)

Сірко Іван (перс.)

Скрипченко С. (ред.)

Струк Н. (авт.-упоряд.)

Ткачук І. (авт.)

Франко І.

Шморгун Є.

Щербач К. (авт.)

Яновський В. (упоряд.)

Іменний покажчик художників-ілюстраторів

Анікін В.

Анікіна Н.

Антіпова М.

Богомаз О.

Буток-Дячук І.

Гижа О.

Заржицька М.

Карпюк А.

Коваль О.

Коляджин К.

Михальська В.

Міщук К.

Паленко М.

Рудюк Є.

Сова О.

Список збірників та періодичних видань, в яких опубліковані твори Марії Морозенко

Апельсин

Бабаєва Л. П. Готуємося до уроків позакласного читання. 3 клас

Вечорової пори

Казки Різдвяного Ангела

Крилаті

Малятко

Моїй матусі

Різдвяна книжечка

Святкова читанка

Християнська читанка

Зміст

Від укладача

«Я – просто людина, частинка землі…»

Поетичні крила душі Марії Морозенко

Історична поема «Княгиня Ольга» – єдність минулого і сучасного

Марія Морозенко – талановитий поет-казкар

«Частинка свого роду, своєї нації» (історична дилогія «Іван Сірко»)

Повість про перше кохання («Я закохалася»)

Окремі видання творів

Публікації у збірниках та періодичних виданнях

Марія Морозенко – упорядник і редактор

Марія Морозенко – журналіст, літературний критик, публіцист

Література про Марію Морозенко

Марія Морозенко – поет-пісняр

Електронні ресурси

Іменний покажчик

Іменний покажчик художників-ілюстраторів

Список збірників та періодичних видань, в яких опубліковані твори Марії Морозенко

 

Укладач: З. Б. Мартинюк


 

 

Обсуждение закрыто.