(до 115-ї річниці від дня народження)
«Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом». Ніл Хасевич
Ніл Антонович Хасевич – український художник, графік, активний громадський і політичний діяч, член Організації українських націоналістів (ОУН), Лицар Срібного Хреста Заслуги та медалі «За боротьбу в особливо важких умовах». Псевда: Бей-Зот, Левко, Рибалка, 333, Старий, Джміль.
Народився 25 листопада 1905 року в с. Дюксин Костопільського району на Рівненщині в родині диякона-псаломника. Як і старші брати Ніл також навчався у духовній семінарії і перші уроки малювання отримав в іконописній майстерні. Коли Нілу було 14 років, в його житті сталася трагічна подія: повертаючись із Рівного вони з матір’ю потрапили під потяг – мати загинула, а він втратив ліву ногу. Однак, хлопець сам виготовив собі дерев’яний протез і далі наполегливо здобував освіту.
У 1925 році Ніл екстерном закінчив Рівненську гімназію. За гроші, отримані від французької компанії, як компенсацію за нещасний випадок, він продовжив навчання у Варшавській академії красних мистецтв. Талановитий юнак закінчив графічний факультет та здобув диплом про вищу художню освіту. Поступово молодий художник переходить від олійного живопису до графіки і починає займатись гравюрами, а точніше дереворитами (дереворізами).
Долю митця докорінно змінила Друга світова війна. Одночасно із творчістю він почав займатись громадською і політичною діяльністю: входить до Волинського українського об’єднання, а згодом вступає до ОУН. З квітня 1943 року, коли масово формувалися загони Української повстанської армії, художник долучився до підпільної роботи. Його було обрано до центрального і крайового проводів ОУН.
Ніл Антонович був талановитим пропагандистом, керував друкарнею повстанців, працював художником і редактором, готуючи ілюстрації до сатиричних журналів УПА «Український перець» та «Хрін», оформляв летючки, листівки, підпільні видання, випустив альбом карикатур. Митець розробляв також проєкти прапорів, печаток, бланків для повстанців. Протягом 1943—1944 рр. очолював політико-пропагандистську ланку групи УПА «Північ», якою командував Клим Савур (Дмитро Кляч-ківський).
Та в 1951 році зі столиці СРСР надійшов наказ «припинити анти- радянську діяльність» Хасевича, бо гравюри з підпілля потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів, а потім були надруковані у збірнику «Графіка в бункерах УПА».
Бункер, в якому працював Ніл Хасевич знаходився на хуторі біля с. Сухівці, що за 12 км від містечка Клевань Рівненської області. Криївку було обладнано на селянському дворі. Прихований вхід до підземелля містився у клуні під дровами. 4 березня 1952 року тут і відбувся останній бій Хасевича і двох повстанців, які його охороняли.
Ніл Хасевич не очолював збройних формувань і не керував бойовими групами підпільників, його зброєю були різець гравера й олівець художника. Твори митця підносили бойовий дух повстанців, кликали до звитяги у боротьбі за Українську самостійну соборну державу та одночасно карикатури на радянський режим неабияк дратували комуністичну владу. За роки перебування в УПА він створив 150 графічних композицій.
У жовтні 1992 року у м. Рівне було перейменовано вулицю на честь Н.А.Хасевича. А 14 жовтня 2012 року з нагоди 70-ї річниці створення Української повстанської армії на вул. Директорії мужньому художникові-патріоту було встановлено пам’ятний знак-погруддя.
Джерела:
Вакулка А. Ф. Ніл Хасевич – художник-боєць «Я б’юся різцем і долотом…». – Рівне: Волинські обереги, 2005. – 68 с.
Рівне – 720: від давнини до сучасності. Кн. 1. – Рівне: Волинські обереги, 2003. – С. 145.
Хасевич Н. А. Найважливіша галузь мистецтва. Твори. – Рівне, 2009. – 60 с.
Єзерська І. Ніл Хасевич. Людина, яка створила візуальний образ УПА [Електронний ресурс] // Історична правда : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/articles/2011/03/4/28939/ . – Назва з екрана.
Хасевич Ніл Антонович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Хасевич_Ніл_Антонович . – Назва з екрана.
Рівне – 2020
Автор-упорядник,
комп’ютерна верстка Л.А. Лаврук
Відповідальна за випуск: Н.А. Назарук